і при дворі. Його мати-вихователька молодших дітей імператора Павла, зокрема, нового царя Миколи Павловича.

Як Петрушку Гриньова, в три роки його записали на військову службу. Вирісши, він служив, брав

участь у низці військових кампаній. Особа не дуже яскрава, але й не реакційна. Цілком підходив

як перехідна фігура. Щиро релігійна і етична людина.

Свого часу виступав проти Магницького (голосував в Головному Правлінні училищ проти його

мракобісних пропозицій) і проти Шишкова (планів переробки університетського статуту).

Лівен – прихильник статуту 1803-1804 рр., досить ліберального, ненависного діячам останніх

років царювання Олександра. Не дуже тримається за місце міністра. Не кар’єрист.

Та й з Бенкендорфом поводиться незалежніше, ніж Шишков. В цілому він співчував програмі

Бенкендорфа стосовно цензури, однак вважав, що потрібне орієнтуватися на закон, а не на III відділення. Втім, Лівен і Бенкендорф мали і родинні зв’язки: брат Лівен був одружений на сестрі

Бенкендорфа.

За час управління міністерством освіти нічого особливого Лівен не зробив – ні украй реакційного, ні прогресивного. Вже це – благо. Пізніше Уваров ...в доповіді цареві різко засудив стан справ в

міністерстві освіти. Щось і насправді давало підставу для подібних висновків, щось явно

згущувалося.

...Новий цензурний статут був затверджений 22 квітня 1828 р. Лівен в підготовці його участі не

приймав.

ЛІБЕРАЛЬНІШИЙ ЗА ПОПЕРЕДНИКА, з статті «Царювання Миколи I і посилення ролі

держави в університетському будівництві» на lexed.ru

Новий міністр князь Карл Андрійович Лівен, хоч і був налаштований значно ліберальніше, ніж

попередник, 7 травня 1828 р. заявив в Комітеті про своєчасність зміни статуту і приступив до

складання нового статуту університетів, виключаючи Дерптський і Віленський. За основу були

узяті проекти статутів Санкт-Петербурзького, Харківського та Московського університетів.

Цікаво відзначити, що при обговоренні на засіданні Комітету учбового плану педагогічного

інституту виник сумнів щодо необхідності збереження в ньому викладання педагогіки, «оскільки

здібні до виховання юнацтва люди – це ті, хто сам отримав хороше етичне виховання, а не ті, хто

краще розмірковує про це виховання». Комітет не погодився з такою думкою, зберігши педагогіку

в сенсі практичного навчання правилам і способам викладання.

РОЗТЕРЗАВ НІЖИНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ, з книги О. Нікітенка «Щоденники»

22 травня 1831 року

Знову цензурне гоніння. У «Північній бджолі» надрукована гумористична стаття Булгаріна

«Станційний доглядач», де, між іншим, людина порівнюється з конем, для якого потрібен лише

хороший господар і машталір... Наш міністр, князь Лівен, побачив в цій статті заклик до бунту.

Він запропонував государеві звільнити цензора В. Семенова і покарати автора.

Сьогодні був у мене перший. Він дуже стривожений. Втім, Бенкендорф обіцяв за нього

вступатися.

У місті дивуються і обурюються. Говорять, що міністр розсердився, вважаючи, що стаття

написана на нього.

21 березня 1843 року

Шкода Уварова: він сам собі псує справу. А тим часом він – кращий з міністрів, які ...керували

нашим міністерством. Перераховуючи свої заслуги, він не згадав або не міг згадати про

найважливішу: що десять років жодна людина не була з його волі переслідувана за ідеї.

Навіть обмежений князь Лівен – і той не обійшовся без того, щоб не хвицьнути нашу освіту: він

разом з Адеркасом розтерзав Ніжинський ліцей.

ПРИЙМАВ УДОМА ЛІСТА, з кореспонденції Л. Лівшиця «Музична вежа»

У один з вечорів 1842 року зал в будинку князя Карла Лівена був заповнений гостями: тут давав

концерт маестро Ференц Ліст, який зупинився в Тарту проїздом до Петербургу. Ніколи до цього

не торкалися клавіш княжого рояля такі сильні й чуйні пальці, ніколи його струни не видавали

таких кристально чистих звуків.

Понад сторіччя інструмент знаходився в будинку нащадків князя Лівена, і лише 1935 року

графиня Жанетта фон Вульф подарувала його Талліннському Провінційному музею, а зараз він в

башті Ассауве, де іноді під час музичних вечорів лунають звуки рояля з автографом Ліста.

ПРИВСЕЛЮДНО ВИГНАВ ВИКАЗНИКА, з кореспонденції В. Бобилєвої і М. Гайнулліна

«Салон Воєйкова»

Кар’єра Олександра Федоровича Воєйкова несподівано для нього раптово обірвалася. У 1820 році

опікуном Дерптського університету був призначений князь Карл Андрійович Лівен. Заступивши

на цю посаду, князь Лівен влаштував загальний огляд професорів Дерптського університету. Він

розмовляв з кожним окремо і після закінчення бесіди віддавав багатьом якісь папери, примовляючи: «Ось виказ на вас».

Коли черга дійшла до Воєйкова, князь зблід і закричав: «Геть звідси! Панове всі ці мерзотні

викази написані... Забирайся!»

НЕ ПОГОДИВСЯ З ІМПЕРАТОРОМ, бувальщина

Коли Микола Павлович прибув до Москви на коронацію, йому донесли про жартівливу поему

«Сашка», яку написав якийсь студент університету. Імператор звелів привести до себе Полежаєва, який і прочитав йому всю поему.

Розгніваний Микола Павлович звернувся до К. Лівена:

– Я покладу край цій розпусті.

Лівен ризикнув запевнити імператора, що «студент Полежаєв поведінки чудової».

Почувши це, Микола Павлович сказав, звертаючись до Полежаєва:

– Цей відгук тебе врятував, проте покарати тебе треба для науки іншим.

Поета «милостиво» відправили до війська.