…12 серпня маршал наносить контрудар. За два дні радянські війська просунулися на 60 км,
викликавши серйозні побоювання у німецького командування за цілісність тилу своїх дивізій.
19 липня воно наказало 4-й танковій групі тимчасово припинити наступ.
З висловів німецького генерала Гота: «Таким чином, Гітлер під впливом однієї невдачі групи
армій «Північ», яка мала місцевий характер, 15 серпня ухвалив рішення: «Групі армій «Центр»
подальший наступ на Москву припинити. З останньої цитати випливає, що саме дії Ворошилова
поставили хрест на плані «Барбароса»...
ОБМЕЖЕНИЙ ПРОВІНЦІАЛ, з оцінки К. Ворошилова Л. Троцьким
Ворошилов є фікція. Його авторитет штучно створений тоталітарною агітацією. На
запаморочливій висоті він залишився тим, ким був завжди: обмеженим провінціалом без
кругозору, без освіти, без військових здібностей і навіть без здібностей адміністратора.
ЗІТРЕМО З ЛИЦЯ ЗЕМЛІ, з наказу №972 від 7 червня 1937 р.
Агент японо-німецького фашизму Троцький і цього разу дізнається, що його вірні підручні
гамарники і тухачевські, якіри, уборевичі та інша сволота, котрі, мов лакузи, служили капіталізму, будуть стерті з лиця землі, і пам’ять їх буде проклята і забута.
К. Ворошилов.
СТАВ У НАГОДІ ЗЕМЛЯКАМ, з інформації В. Семистяги «Не чорно-біле»
Климента погано знають як людину. Якось знайшов в архіві документи, які свідчать про те, що в
20-і роки Ворошилов багатьом луганцям надавав усіляку допомогу в оформленні пенсій.
...Я переглянув низку кримінальних справ. Завдяки втручанню Ворошилова багатьох луганців
відпустили з в’язниць.
Також в архіві мені вдалося знайти листи Ворошилова і Хрущова. У одному з них перший
зізнається другому, що любить творчість Тараса Шевченка і просить за можливістю надіслати
йому том «Кобзаря».
Звичайно, є і багато негативних моментів в біографії Климента, наприклад те, що він підтримував
голодомор, був замішаний в багатьох злочинах.
НЕ ДОПОМІГ СОРАТНИКОВІ, зі спогадів Р. Суслика «Криваві сторінки з неписаних
літописів»
В фінчастині з понад двадцяти п’яти осіб найбільше було, українців, а решта були москалі та
грузини. Українці та грузини за карністю були контрреволюціонери, а майже всі москалі були
побутовиками. Проте й серед них були контрреволюціонери, як, наприклад, диякон Яковлєв з
Воронезької області, засуджений за агітацію проти радвлади; від тяжкої праці він дістав грижу, й
його перевели ...на посаду архіваріуса – пізніше він таки помер від грижі.
Був ще колишній офіцер царської армії полковник Вільямінов, котрий працював фінансовим
ревізором. Він теж вважався контрреволюціонером, але з цим не погоджувався й подавав кілька
прохань до Ворошилова, зазначаючи, що його невірно засуджено, й прохаючи заступництва. Під
час т. зв. громадянської війни Вільямінов був близьким до Ворошилова, працюючи в його штабі, однак на прохання полковника Ворошилов не відповідав.
ПРОІГНОРУВАВ ДОНЬКУ ТУХАЧЕВСЬКОГО, зі спогадів В. Гамарник
Після повернення з заслання мені дуже допоміг Анастас Іванович Мікоян. Допоміг він і Мирі
(донька репресованого І. Уборевича. – авт.) грошима, квартирою, турботою.
Микита Сергійович Хрущов, знаю, обігрів родину Якіра.
Не всі, далеко не всі поспішали нам допомогти навіть коли це стало можливим. Климент
Єфремович Ворошилов у той же час відмовився прийняти Світлану Тухачевську. Не знаю, чому.
Може, не вистачило мужності подивитися Світлані в очі?
ІКЛО ДЛЯ МАРШАЛА, з кореспонденції О. Трачука «Коли син Климента Ворошилова привіз
мене на дачу покійного маршала, я зойкнув»
Перший директор музею Климента Ворошилова Олексій Прокопійович Філатов:
– У мене були адреси старих луганських більшовиків, що осіли в столиці (Москві – авт.). Від них
я дізнався, що син Ворошилова Петро живий і працює в міністерстві оборони. ...Дочекався біля
під’їзду і говорю: так, мовляв, і так, вирішили в Луганську створити музей вашого батька, а
експонатів немає. А сам думаю: пошле він зараз мене подалі, вирішивши, що знущаюся. А Петро
Климентійович зрадів, обійняв мене, аж розплакався: «Будуть тобі експонати! Скільки захочеш!
Тільки вони на дачі».
Наступного дня ми зустрілися і поїхали за місто.
Те, що Олексій Прокопійович побачив там, глибоко шокувало. На ділянці стояла лазня, котрою, судячи з усього, вже давно не користувалися. Досить просторий басейн лазні був доверху забитий
унікальними подарунками зі всіх країн світу, які вручалися в різні роки маршалові Ворошилову.
Серед скинутих насипом речей були сувеніри від Джавахарлала Неру – пагода, виготовлена з
прозорого мінералу; Хошіміна – величезне ікло мамонта, прикрашене різьбленням; безліч
національних костюмів середньоазіатських республік, срібних сервізів, дорогих килимів і картин
іменитих художників. І, звичайно ж, величезна кількість дорогої атрибутики, пов’язаної з кіньми,
– для Ворошилова ця тема була особливо близькою.
– Потім ми пішли до будинку, в спеціальну кімнату, змайстрованої, як велика шафа, – розповідає
Олексій Філатов. – Тут були особисті речі Климента Ворошилова, починаючи від його шкарпеток
і закінчуючи маршальськими мундирами. «Вибирай. А хочеш, забирай все», – сказав мені Петро
Климентійович.
...Попросив залишити лише документальний кінофільм про батька, змонтований з архівних
зйомок.
...Коли інформація про створений Філатовим музей дійшла до Брежнєва, генсек підняв питання на
Політбюро. Мовляв, необхідно реабілітувати героя громадянської війни – незаслужено забули
діда. Табу на ім’я Климента Ворошилова було зняте.
ПІСЛЯ ДОЩУ, бувальщина
Кремлівський «придворний» живописець Олександр Герасимов, який, за словами відомого
карикатуриста Бориса Єфімова, добре знав кого, коли і як треба зображати, намалював полотно
«Сталін і Ворошилов у Кремлі», яке,