іншим, я відзначив, що художники дуже

слабкі в сенсі ясності викладу своєї мови.

Типовий Малявін, який веде нехорошу інтригу, направлену проти Калиниченка, на якого я

злий за його м’якотілість і невміння організувати справу і якого шкода, як людину, котра

досить багато попрацювала у нас.

УЧНІ ВИСЛОВИЛИ НЕДОВІРУ, з протоколу засідання колегії Комісаріату освіти від

25 березня 1918 р.

Слухали: 10. Клопотання учнівської ради Художніх Майстерень про заміну

Уповноваженого Губ.

Відділу Я. Я. Калиниченка кимсь іншим. Рада учнів не вважає за можливе працювати у

контакті з Я. Калиниченком.

Ухвалили: для розгляду конфлікту між Я. Калиниченком і учнями Майстерень скликати

загальні збори учнів за участю представників від Губ. Відділу.

ДО ЮВІЛЕЮ ОТРИМАВ ДЕСЯТИ ТЕЛЕГРАМ І ЛИСТІВ, з статті О. Сторожева

«Художник, чиї картини спалювали»

У каталозі «Російське мистецтво XV – початку XX століття» Рязанського обласного

художнього музею, виданому 1982 року, ми нарахували 137 полотен, переданих в 1939 р.

в дар музеєві дружиною художника Якова Яковича Калиниченка.

...З ім’ям Калиниченка пов’язано створення в нашому місті художньої студії, пізніше

трансформованої в художню майстерню, а ще пізніше – в Рязанське художнє училище.

Документи Державного архіву Рязанської області розповідають про участь художника в

роботі губернського відділу народної освіти, він був членом її колегії і працював під

керівництвом М. І. Воронкова.

Калиниченко – учасник і один з організаторів виставок художніх полотен, врятованих з

поміщицьких маєтків і подарованих Рязанському художньому музею московськими

художниками.

У 1925 році рязанці урочисто відзначили 35-річчя з дня початку художником його

професійної діяльності. Багато десятків телеграм і листів прийшли на адресу ювіляра з

різних кінців країни.

БІЛИМ І ПУХНАСТИМ НЕ БУВ, з дослідження О. Нікітіна «Ф. Малявін і заснування

Рязанського художнього училища»

Відзначимо, що повноцінного дослідження про художника (Калиниченка Я. – авт.) донині

не написано – не вважати ж таким брошуру А. І. Рєпкіна, видану в 1958 р. Якщо картини

«художника-демократа» піддавалися мистецтвознавчому аналізу, то його особа і біографія

залишилися поза вивченням. Результатом стала неминуча міфологізація фігури

Калиниченка, який, тим часом, був людиною з плоті і крові.

...У долях Малявіна і Калиниченка дуже багато схожості. Ровесники, обидва – вихідці з

низів, котрі пробилися в люди завдяки таланту, нехай і різного масштабу. Обидва

одружилися на представницях іншого стану і стали власниками маєтків в Рязанській

губернії. Навіть назви сіл, де вони жили до революції, співзвучні: у Калиниченка –

Аксень, у Малявіна – Аксіньїно! І ось вони зійшлися в Рязані, в одній колегії, в одних

майстернях, зайняті однією справою – щоб не співпасти вже більше ні в чому...

В світлі того, що ми дізналися про взаємини художників, кумедно бачити в номері

рязанського журналу «Ранок» статті, які є сусідами на одному розвороті, про Малявіна і

Калиниченка, складені в звично солодкуватому дусі.

...Декількох місяців вистачило, аби засновник Художньої студії опинився в стані

конфлікту і з власними учнями. Уперше, проте не востаннє: у 1923 р. Калиниченкові

доведеться піти з Художнього технікуму – знову-таки на вимогу студентів. (Зусиллями

двох поколінь рязанських мистецтвознавців Якову Яковичу надано значення чи не

класика образотворчого мистецтва). При цьому мало уваги зверталося на схильність

художника до кон’юнктури, відверто невибагливий смак і примітивізм багато його робіт.

...Засідання колегії від 2 квітня. З протоколу видно, як відчайдушно Калиниченко

намагається утримати свої позиції:

«IV. Я. Я. Калиниченко доповідає про вибори керівників Художніх Майстерень. Вибрані

більшістю голосів Ф. Малявін, Я. Калиниченко і т. Кисельов. Разом з тим т. Калиниченко

зазначає, що в обранні т. Кисельова брала особа, яка не досягла 16-річного віку і права

голосування, не має.

Ухвалили: Ф. Малявіна і Я. Калиниченка затвердити з 1 квітня ц.р. керівниками з

живопису у Вільних Державних Художніх Майстернях і членами Колегії образотворчих

мистецтв, котрим доручити провести необхідну роботу з організації зазначених

Майстерень.

...Кандидатуру т. Кисельова ...відхилити».

Конфлікти з колегами супроводжували Якова Яковича постійно. Характерно, що вже

жодного разу не згадується як викладач М. Г. Кирсанов. З пізнішого документа стане

ясно, що Калиниченко з ним не спрацювався.

Та ж історія і з архітектором В. О. Малініним, Калиниченко пригадав про віковий ценз не

дарма: «т. Кисельовим» (останній – Кисельов-Камський, давній ворог Калиниченка).

Схоже, що метою Калиниченка було позбавитися не лише від Кисельова-Камського, а й

від деяких учнів. Проте саме ці вибори дозволили Якову Яковичеві надалі і до кінця життя

іменувати себе «професором»...