грудня

1812 р. Краснокутський зумів швидко завоювати розташування отамана, що позначилося

на його кар’єрі: він став кавалером декількох російських та іноземних орденів, 20 лютого

1813 р. отримав чин підполковника, а 16 вересня – полковника.

У вересні 1813 р. в Москві, без вказання автора, вийшла книга – розширений варіант цього

рапорту. Судячи зі змісту, вона була написана під час Рейхенбахського перемир’я

офіцером з оточення Платова. І цього разу найвірогіднішим автором залишається О. Г.

Краснокутський, котрий пеербував біля Платова в цей період і брав участь в

неформальному гуртку військових істориків, де обговорювалися майбутні історичні праці

про війну 1812 року. Анонімність видання, ймовірно, викликана тим, що Платова в цій

книзі названо рятівником Вітчизни, а подібні дифірамби начальникові у всі часи

вважалися поганим тоном.

...Зіткнувшись з недоліком відомостей Глинка звернувся за сприянням до

Краснокутського, якого знав раніше, і, починаючи з другої половини 1813 р., в

«Російському віснику» регулярно з’являються його статті або надіслані документи.

Очевидно, в результаті цієї співпраці з’явилися і дві згадувані вище анонімні книги, що

вийшли в Москві.