запас «нехаїв»: нехай ...

***

УСПІХ ПЕРЕВЕРШИВ МОЇ ОЧІКУВАННЯ

, з листа С. Кржижанівського дружині від

11 серпня 1933 р.

7-го читав свою комедію (п'єсу «Піп і поручик» – авт.) в студії Симонова. Був весь

колектив (навіть художник і музикант). Успіх був підготовлений, але все ж перевершив

мої очікування. Хвалили мене і так, і сяк. Але з усієї купи схвалення я запам'ятав два

висловлювання: 1) вірші та проза на одному рівні, 2) кожна, найменша роль у п'єсі

індивідуалізована…

***

ЗА ВАС ТРИВОЖНО

, з листа Є. Лундберга С. Крижанівському

За Вас завжди тривожно, такий вже Ви вродилися. І «за ручку» Вас не проведеш, і «без

ручки» Ви не дуже-то вправно ходите. Правда, треба віддати Вам належне: збиваєтеся Ви

зі шляху і провалюєтесь не від нестачі сил чи внаслідок підсліпуватості, а від інших

властивостей Вашої натури…, небезпечніших, ніж короткозорість.

***

ЗАВЖДИ ПОТРЕБУВАВ ТЕПЛА

, зі спогадів дружини Г. Бовшек

Він завжди потребував тепла і ніколи не вмів його утримати.

АРХІВНА ЗНАХІДКА-СКАРБ, з рецензії А. Солдатова «Сигізмунд Кржижанівський.

Червоний сніг»

«Червоний сніг», безсумнівно, головна знахідка-скарб в загубленому на десятиліття

«київському архіві» письменника, але: «... рукописи не горять ...», хоча у

Кржижанівського це машинопис. Знайшовся архів – і перетворив 5-томник на 6-томник.

«Червоний сніг» – текст фантастичний: найдосконаліша і за композицією, і за стилістикою

і мовою, і сенсів, річ Кржижанівського, глибоко засунута автором «в стіл».

Смертельно небезпечна і для автора, і для всієї його творчості – спливи вона наприкінці

тридцятих, коли лютувала епідемія «... щини» – і ні автора, ні текстів, ні, тим паче, архівів

– на попіл...

***

ЦУРАВСЯ ОБЛУДИ

, з книги Н. Молєвої «Легенда про Зігмунда Першого»

За Сигізмунда Домініковича в родині всі боялися. Тепер розумієш: боялися за всіх. Але за

нього особливо...

До імені Сигізмунда Домініковича додавалися й інші обставини – …незалежний характер

і те, що його твори не проходили апробації. Письменник, який пише «не те», був фігурою

апріорі приреченою.

Змінювати ж себе дядько Зігмунд органічно не вмів. Найменша облуда виводила його з

себе і закінчувалася саме в ту найважливішу хвилину, заради якої на неї варто було

взагалі зважуватися.

Відрізняючись рідкісною мовчазністю, тут він був не в змозі навіть просто промовчати.

ФАНТАСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ, з автореферату дисертації І. Делекторської «Естетичні

погляди Сигізмунда Кржижанівського (від шекспірознавства до філософії мистецтва)»

Один із способів «пожвавлення» образів мови – використання гіпербол. Гіпербола

розуміється як якесь збільшувальне скло, що розсовує рамки об'єкта, не порушуючи

співвідношення його елементів. Кржижанівський називає творчий метод, в основі якого

лежить застосування гіперболи, «фантастичним реалізмом». Він не лише акцентує увагу

на використання цього методу Шекспіром, а й сам часто діє в його рамках.

«Гіперболічні» образи служать на сторінках його власних творів осмисленню – в

алегоричній формі – насущних і глобальних проблем: стосунків чоловіка та жінки,

соціального і філософського світоустрою, світосприйняття.

Гіпербола у Кржижанівського-сатирика, продовжувача традиції Дж. Свіфта, ніколи не

буває безвідносною, вона націлена на сучасність і вічність одночасно.

***

ПЕРЕСТАВ ПИСАТИ,

з дослідження В. Перельмутера «Якщо не вистачає повітря»

Майстер парадоксу виявився безсилим перед парадоксом власної долі.

...Творчість Кржижанівського відбулася. Письменницька біографія – ні. З прожитих

шістдесяти трьох років головне – прозу – він писав лише близько двадцяти. За десятиліття

до смерті замовк, онімів. Не вистачило дихання – повітря.

Перші гострі ознаки цієї згуби він відчув ще в середині двадцятих років. І написав одну з

кращих своїх новел – «Автобіографію трупа». А тема не відпускала, тримала біля себе –

задумом нездійсненого оповідання «Жорсткий вакуум» і незавершеного роману

«Незатишок», де вакуум охоплює не лише простір, але й час, і де життя – лише ілюзія

життя «крізь кальку».

...На початку сорокових – «сороковатих», за його словами, – років «жорсткий вакуум»

став для Кржижанівского нестерпним. І він «розбив скло» – перестав писати.

***

ЗАКІНЧИВ ПИЯЦТВОМ,

з статті О. Фуфлигіна «Не вчасно» Сигізмунда

Кржижанівського»

Упертий Сигізмунд, який всіма засобами прагнув у літературі уникнути банальності, закінчив своє життя найбанальнішим – пияцтвом. «Від занадто тверезого ставлення до

дійсності», за його власними словами.

***

ГУЛЛІВЕР І ЛІЛІПУТИ

, бувальщина

Якось режисери і чиновники «Союзкіно» радили С. Кржижанівському «поглибити і

уточнити» сценарій «Нового Гуллівера».

Достеменно не відомо, що саме письменник відповів «радникам», але дружині,

змалювавши ситуацію, він написав: «Я ледь стримався, аби не сказати, що за тему

Гуллівера не варто братися ліліпутам».