МІЛЛЕР Олександр Олександрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Археолог, етнограф.

З дворянської родини.

Народився 15 (27) серпня 1875 р. в м. Луганську Катеринославської губернії Російської імперії

(нині – адміністративний центр однойменної області України).

Загинув 12 січня 1935 р. в одній із сталінських катівень в м. Караганді Казахської РСР СРСР (нині

– адміністративний центр однойменної області Республіки Казахстан).

Навчався в Новочеркаському донському кадетському корпусі (1886-1893), Санкт-Петербурзькому

Миколаївському інженерному училищі (1893-1896), Паризьких Вищій школі соціальних наук і в

Антропологічній школі (1901-1904).

Служив в 4-му Залізничному батальйоні (1896-1901), працював хоронителем Російського музею

імператора Олександра III (1906-1919), директором (1919-1921), хоронителем (1922-1933)

Російського музею. Очолював Постійно діючу Північнокавказьку експедицію Державної академії

історії матеріальної культури (1919-1933). Паралельно викладав в Археологічному інституті (1918-1922), Петроградському державному університеті (1922-), Ленінградському східному інституті (з

1926), Інституті історії мистецтв (з 1926).

Член Російського географічного товариства, Військово-історичного товариства, Археологічного

товариства при Петербурзькому університеті.

Кавалер орденів Святої Анни, Святого Станіслава, Святого Рівноапостольного князя Володимира

декількох ступенів.

Друкувався в журналі «Повідомлення Державної академії історії матеріальної культури».

Дебютував статтею про знахідки в середньовічному похованні в кургані біля х. Гусельников на

Дону (1902).

Потім настала черга низки публікацій про розкопки могильника біля с. Покровське на Дону,

матеріальну культуру білорусів Мінської губернії (1902-1905), книги «Археологічна розвідка»

Постановою Військового трибуналу Ленінградського військового округу М. реабілітували (1956).

Серед друзів та близьких знайомих М. – Ф. Волков, Є. Кричевський, Б. Деген-Ковалевський, А.

Брейль, Б. Піотровський, Г. Обермаєр, Т. Пассек, Г. Підгаєцький, С. Платонов, В. Мінорський, Н.

Кондаков, С. Ольденбург, К. Іностранцев, П. Єфименко, Г. Боровко, С. Замятнін, М. Артамонов, Т. Книпович, І. Мєщанінов, Б. Фармаковський, І. Орбелі, А. Мортіл’є та ін.

***

КОЖЕН БАЧИТЬ СВОЄ

, з творчого кредо О. Міллера

Одні на розкопках бачать руїни, а інші – чарівні образи.

АРХЕОЛОГІЯ ДОСЛІДЖУЄ ШЛЯХОМ РУЙНУВАННЯ, зі спогадів Б. Піотровського

Дуже цікавими і змістовними були лекції з первісного мистецтва. Олександр Олександрович був

прекрасним художником і дуже точно малював зображення бізонів з Альтаміри на дошці. Він

підходив до первісного мистецтва як етнограф і по-новому розкривав значення цих дивних

ілюстрацій...

Крім того, О. О. Міллер вів семінар з старожитностей Північного Кавказу. Він був

небагатослівний, давав чіткі формулювання і не міг вести заняття без крейди і дошки.

Олександр Олександрович входив в аудиторію, знімав узимку м’яку шапку (а влітку кепку), клав

на неї пенсне і, хмикнувши (це була його звичка), підходив до дошки, що-небудь малював і тільки

після цього починав говорити...

…О. О. Міллер любив повторювати: «Археологія досліджує древній пам’ятник шляхом його

руйнування», «Археологічні розкопки можна визнати задовільними лише в тому випадку, коли за

їхніми матеріалами можна скласти детальний макет дослідженого пам’ятника...

ЗДІЙСНЮВАВ ФАШИСТСЬКУ АГІТАЦІЮ І ПРОПАГАНДУ, зі звинувачувального вироку

О. Міллеру від 29 березня 1934 р.

Будучи завербований у контрреволюційну, фашистську організацію, входив в осередок при

Етнографічному відділі Дер[жавного] Російського Музею. Систематично виїжджав за завданнями

Центру організації на Північний Кавказ для збирання необхідні зведень про політичні настрої

селянства національних районів і для ведення фашистської агітації і пропаганди серед них,

керував молодіжним осередком організації.

Наладнав під час закордонних відряджень особисті зв’язки в контрреволюційних цілях у рядах

білоемігрантських діячів, у тому числі з крупним співробітником контррозвідки Мінорським, і

інформував останніх про внутрішньополітичне становище на Північному Кавказу.

ПІДЗВІТНУ СУМУ НЕ ПОВЕРНУВ ВНАСЛІДОК АРЕШТУ, з клопотання адміністрації

Державної академії історії матеріальної культури перед планфінвідділом від 3 лютого 1935 р.

З 1933 р. за колишнім членом Академії числиться залишок підзвітних сум після роботи в

Північнокавказькій експедиції в сумі 274 руб. 34 коп., які не вдалося стягнути вчасно через арешт

і заслання.

У зв’язку з отриманими даними про його смерть ДАІМК просить Планфінвідділ дозволу списати

зазначений борг О. О. Міллера за рахунок витрат минулих років.

ПРО НЬОГО ПИСАТИ ЗАБОРОНЯЛОСЯ, з розвідки О. Решетова «Олександр Міллер –

видатний археолог, етнограф і музеєзнавець»

Вважаю доречним і доцільним згадати заслуги видатного ученого-кавказознавця, археолога,

етнографа і музеєзнавця Олександра Олександровича Міллера. Його наукові заслуги дуже значні,

проте… ім’я рідко згадується в наукових дослідженнях. Безсумнівно, на цю обставину вплинув і

той факт, що він у свій час був необґрунтовано заарештованим і засланим. Рання смерть перервала

плідну різнобічну діяльність. Варто сподіватися, що це яскраве життя, наповнене безперестанною

творчістю, приверне увагу дослідників істориків науки.

…Як писав сам О. О. Міллер, дослідницьку роботу він почав 1901 р. Залишивши службу, виїхав у

Париж. У Франції слухав курси з доісторичної археології, історії первісної культури, етнології, вивчав колекції старожитностей, займався малюванням.

…В 1906 р. почав співробітничати з Етнографічним Відділом (ЕО) Російського музею імператора

Олександра III. Вивчав матеріальну культуру донських