- 1
- 2
ОЛЬШЕВСЬКИЙ Іустин Львович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Священик. В чернецтві – Сильвестр (1910). Зарахований до лику святих Російською
Православною Церквою (1998).
З родини церковного служки. Батько, Ольшевський Л., – паламар.
Народився 1 червні 1860 р. (за іншою версією – 31 травня 1861) в с. Косівці Сквирського повіту
Київської губернії Російської імперії (нині – Володарський район Київської області України).
Помер 26 лютого 1920 р. в м. Омську (нині – адміністративний центр однойменної області РФ).
Закінчив Київські духовну семінарію (1883), духовну академію (1887).
Був учителем церковнопарафіяльної школи в с. Липівка Київського повіту (1887-1888),
Шполянського міністерського двокласного училища (1888-1889), місіонером Київської єпархії
(1889-1890), викладачем Полтавської духовної семінарії (1890-1896), доглядач
церковнопарафіяльних шкіл Полтавської єпархії (1896-1910), єпископ Прилуцький, вікарій
Полтавської єпархії (1910-1914), єпископ челябінський, вікарій Оренбурзької єпархії (1914-1915),
єпископ Омський и Павлодарський (1915-1917), голова Тимчасового церковного управління
(1917-1920).
Фундатор і керівник «Братерства законовчителів і педагогів в пам’ять отця Івана
Кронштадтського».
За його ініціативою почали виходити журнали «За святу Русь», «Сибірський благовісник».
Як літератор дебютував працею «Викриття штундизму в біблейських текстах», котра
неодноразово перевидавалася і стала цінною допомогою для місіонерів і пастирів.
Потім настала черга наступних доробків: «Завдання нашої протисектантської місії»,
Наш земляк – автор книг «Чи вірите ви?», «Боротьба з штундою», «Місіонерська програма Закону
Божого».
За його ініціативою і за його активної участі був виданий «Переяславський Полтавський патерик».
За найближчої допомоги О. архімандрит Сильвестр (Малеванський) написав перші два томи
п’ятитомної праці «Догматичне богослов’я».
Серед друзів та близьких знайомих О. – С. Малеванський, І. Юшенов, П. Городецький, Н.
Кирилов, А. Вадковський, В. Богоявленський, Т. Белавін, А. Преображенський, М. Темнорусов, П.
Левицький, К. Буличов, А. Колчак, В. Скворцов та ін.
***
БЛАГОСЛОВЛЯЄ ГОСПОДЬ
, з релігійного кредо І. Ольшевського
Державною самостійністю і всяким благополуччям благословляє Господь.
МАРНОТРАТЯТЬ СВЯТУ ВІРУ, з промови І. Ольшевського
Усім видно і відомо, що ті із слов’янських народів, які незмінно вірні залишилися Православ’ю, як
руські, чорногорці, серби, болгари. Навпаки, решта слов’ян (чехи, поляки, хорвати) втратила
Православ’я, проте разом з тим втратила і державну самостійність, повинні були підкорятися і
тепер підкоряються впливу і владі чужих народів, саме німців, для яких чуже і навіть неприємне
благополуччя слов’ян. Колись жили слов’яни на берегах Балтійського і Німецького морів, а їх
тепер уже там немає: разом з втратою Православ’я вони втратили і саме існування своє. Таким
чином в долях слов’янських народів Господь ясно показав, що тільки за вірності Православ’ю
слов’янам забезпечене державне благополуччя і що з втратою Православ’я слов’янам загрожує
покарання Боже у вигляді втрати державної самостійності...
І ось... в цей час серед нас перебувають люди, які без жалю, зловтішно міняють одержану від
предків святу православну віру на віру чужу нам, вигадану німцями недавно, відому під ім’ям
штунди і баптизму... Ці люди марнотратять одержаний від предків дорогий спадок – святу віру,
марнотратять на користь, на радість, на потіху нашим зовнішнім і внутрішнім ворогам... Що може
бути сумнішим за це?
Тепер ви бачите, що ці відступники, штунда різних найменувань, суть зрадники і вороги святої
Церкви, зрадники і вороги держави, зрадники і вороги всього слов’янства. Тому на всіх нас,
слов’янських синах Православної Церкви..., лежить прямий обов’язок боротися з ворогом –
штундою. До боротьби закликає нас обов’язок віри, обов’язок цивільний і могутнє слово нашого
Государя. Тому спільними зусиллями будемо долати ворога: хто словесним умовлянням і
напоумленням тих, що помиляються, хто убезпеченням своїх ближніх і дальніх від проникнення
до них сектантської зарази, хто шляхом прямого припинення сектантських дій за допомогою
законних заходів.
Віритимемо, що в цій святій справі допоможе нам Сам Господь!
ВІДІГРІВАВ ЗАМЕРЗЛІ ДУШІ, з вітального адресу, піднесеному І. Ольшевському з нагоди 15-
річчя церковно-шкільної діяльності
Містами і селами, далекими і глухими околицями нашої єпархії Ви розносили гарячий заклик до
дружної роботи і, прояснюючи в свідомості духівництва священну місію нашої школи, Ви
непомітно вкладали першу цеглину у фундаменти тих шкільних будівель, мережею яких з такою
вражаючою швидкістю покрилася наша Полтавська єпархія. Але ще яскравіше і опукліше
виступають Ваші великі заслуги в справі творення духовної суті, духовної серцевини нашої
шкільної справи. З багатої скарбниці своєї душі Ви щедро вливали в нашу школу живі потоки
запашної молитви і того благоговійного духу церковності, який невід’ємний і невідокремлений від
Вашої особи.
І такий Ваш глибокий духовний вплив відбився на всьому внутрішньому і зовнішньому складі
буття нашої школи. Як від центру до своїх периферій, від Вашої особи широко
розповсюджувалися промені Вашого душевного настрою і світогляд. І ці промені яскраво світили
роботі і в просторих приміщеннях міських шкіл, і в убогих хатах шкіл грамоти. Під незримою
дією цієї духовної оживляючої сили росла і міцніла наша школа, зберігаючи непохитну вірність
тій священній ідеї, яка закладена в основу її буття...
З дивовижною душевною чуйністю, з незмінною чуйністю і глибоким проникненням, завжди і
усюди Ви йшли назустріч питанням і інтересам нашої шкільної справи, разом з нами переживаючи
- 1
- 2