- 1
- 2
ОСИПЕНКО Леонід Гаврилович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: радянсько-російський.
Діяч морського флоту. Командир першого атомного підводного човна на теренах СРСР (1948).
З робітничої родини.
Народився 11 травня 1920 р. в м. Криндичівці Луганської області СРСР (нині – в межах м. Крас-
ний Луч Луганської області України).
Помер 14 березня 1997 р. в м. Обнінську Калузької області (РФ). Похований на місцевому
Кончаловському цвинтарі.
Закінчив Ленінградське військово-морське училище ім. М. В. Фрунзе (1938-1942).
Служив командиром артилерійської і мінно-торпедної бойової частини підводних човнів «Щ-203»
і «Щ-202» (1942-1947), командиром підводних човнів типу «М», «С» і «Б-12» (1948-1955),
командиром першого атомного підводного човна пізніше названого «Ленінський комсомол»
(1955-1959), керівником Обнінського центру підготовки бойових сил ВМФ (1960-1980).
Лауреат Ленінської премії.
Герой Радянського Союзу (1959).
Кавалер орденів Бойового Червоного прапора, Вітчизняної війни, медалей «За оборону Кавказу»,
«За оборону Севастополя».
Спогади О. не були опубліковані. Частина з них – «Первісток атомного флоту» – увійшла до
інтернет-проекту militera.lib.ru
Наш земляк – почесний громадянин м. Обнінськ Калузької області (1986), його іменем названа
одна з вулиць міста, Центр підготовки бойових сил ВМФ, а на перехресті вулиць ім. Курчатова і
Перемоги встановлено бюст (2005).
Ім’я О. носять вулиця в м. Мурманськ і загальноосвітня школа №228 м. Заозерськ (РФ).
Нарисом про нашого земляка відкривається книга «Герої-підводники Західної Ліци» (2006).
Серед друзів та близьких знайомих О. – О. Олександров, Р. Шмаков, Л. Жильцов, О. Орел, Б.
Акулов, Є. Золотарьов, Р. Тимофєєв, П. Болтунов, В. Фокін, В. Прокоф’єв, А. Сорокін, В.
Перегудов та ін.
***
КОЖЕН ЧОВЕН – ОСОБЛИВИЙ, з професійного кредо Л. Осипенка
Чи далеко піде корабель, чи близько – це значення не має. Щойно човен віддав швартові, він стає
особливим кораблем, і люди, що знаходяться в ньому, повинні бути готові до боротьби за
живучість у будь-який час і де б човен не перебував – біля пірсу чи далеко в глибинах океану.
НЕНАДІЙНИЙ, ПРОТЕ ЖИВУЧИЙ, з оцінки Л. Осипенком першого радянського підводного
човна
Установка ненадійна, проте живуча!
НАРОДЖЕННЯ НОВОЇ ЕПОХИ, зі спогадів Л. Осипенка
Атомохід – човен солідний. Але тоді в його відсіках було тісно. Прибув головнокомандуючий
Військово-Морським Флотом в супроводі адміралів і нижчих офіцерів. Голова урядової комісії і
члени її. Вчені, конструктори, корабельники.
Відходили від пірсу під буксирами. І лише у відкритому морі, вітально прогудівши, буксири
пішли убік.
– Дозвольте дати хід? – звернувся я до головнокомандуючого ВМФ.
– Добро! – коротко відповів він.
Переведені рукоятки машинного телеграфу, і атомохід плавно і швидко зарухався водною гладдю.
Відчуття приголомшливе!
Ми, підводники дизельного флоту, звикли при плаванні в надводному положенні до гуркоту
дизеля і дрібного тремтіння палуби під ногами. А тут тиша і... швидкість. Та ще яка!
У підводному положенні вона стала ще більшою. Росла і росла глибина занурення. Всі, хто
перебував в центральному посту, дивилися на стрілки покажчиків глибиноміра і мовчали,
розуміючи, що вони своїми очима бачать народження нової епохи...
ПІДВОДНИЙ ГАГАРІН, з оцінки діяльності Л. Осипенка О. Олександровим
Як Гагарін – ніби спеціально народився для першого космічного човна, так і Осипенко – для
човна, який відкрив нову епоху підводного плавання.
МОВ ЗА КАМ’ЯНОЮ СТІНОЮ, зі спогадів Л. Жильцова
За ним ми були, мов за кам’яною стіною. І у великому, і в малому він завжди відчував себе
командиром, що в його розуміння означало: людина, яка відповідає за все.
СОВІСТЬ І ГОРДІСТЬ КРАЇНИ, зі спогадів В. Васенкова
Його ми, підводники, по праву вважаємо родоначальником системи підготовки екіпажів атомних
підводних човнів. Це він очолював перший учбовий центр з підготовці екіпажів в Обнінську. За
цю свою діяльність був удостоєний звання лауреата Державної премії.
Такі люди, як Леонід Гаврилович, – совість і гордість Росії...
НАЧАЛЬСТВО НЕ ЦЕРЕМОНИЛОСЯ, зі спогадів Г. Костєва і М. Костєва «Гордість і біль
Росії»
З Л. Г. Осипенком у нас було немало дружніх зустрічей. На одній з них, незадовго до його смерті, в березні 1997 р., він згадував з відтінком гіркоти про те, що високе начальство звістку про його
призначення на перший атомний підводний корабель зустріло як найзвичайнішу подію.
Командувач Камчатською флотилією Г. І. Щедрін і сам, мабуть, не уявляв, на що йде його
підлеглий, а перший заступник Головкому адмірал С. Г. Горшков спочатку зробив зауваження за
погано випрасуваний кітель, що було простимо для людини, котра з’явилася, як мовиться, з
корабля на бал, а потім сухо, в повчальному тоні давав вказівки, як і що необхідно робити на
новому місці служби.
ПОДІЛИВСЯ ЗАРПЛАТОЮ З ПІДЛЕГЛИМ, з нарису Г. Єгорова «Фарватерами флотської
служби»
З якихось невідомих причин посада командира «Ленінського комсомолу» довго залишалася
вакантною. І ось якось з тривалого відрядження повернувся з Тихоокеанського флоту контр-
адмірал Олександр Євстафійович Орел, який був у той час начальником Управління підводного
плавання ВМФ.
– Ну, вітаю вас з командиром! – сказав Орел Жильцову і Акулову. Людина він скромна,
непомітна. Але ви б подивилися, який у нього на човні порядок, як управляє він кораблем!
Загалом – справжній підводник.
Цим першим в історії вітчизняного флоту командиром підводного атомоходу став Леонід
Гаврилович Осипенко, з яким мене не раз зводила флотська служба.
Справжнім командиром показав він себе і під час будівництва човна. ...Узяти хоча б таку, на
перший погляд, другорядну
- 1
- 2