відповів:

«Писати? Про що? Зараз всі живуть війною. Але на фронті мені не довелося побувати. То не

траплялося оказії, то не було вільного автомобіля. Та все одно з швидкоплинних картин, з

уривчастих розповідей ніяк не вловиш навіть і тіні того великого, страшного і простого, що

відбувається на війні».

ІДЕОЛОГІЧНЕ БЛЮЗНІРСТВО, з книги О. Варламова «Олександр Грін»

Знову і знову Гріну пропонували «зблизитися з епохою». Надійшов лист із журналу «30 днів» від

його редактора Василя Регініна: «Редакція «30 днів» звертається до Вас з проханням взяти участь

у спеціальному випуску журналу до Х річниці Жовтневої революції. Сподіваючись на отримання

від Вас оповідання (тема може бути пов’язана з будь-яким періодом за минулі десять років),

редакція просить Вас відгукнутися на анкету, яка проводиться серед письменників на тему «СРСР

через 100 років, трохи фантастики, 30-40 сторінок».

Від анкети Грін відмахнувся – це було щось громіздке. Але до Регініна, людини милої і

доброзичливої, Олександр Степанович ставився добре, в його журналі нерідко друкувався і,

керуючись тим, що «тема може бути пов’язана з будь-яким періодом за минулі десять років»,

написав коротку замітку «Один день»:

«Я опишу один день. Встав о 6-й ранку, пішов до купальні, після купання писав роман…, читав

газети, книги, а потім поснідав ...О сьомій годині вечора, після чаю, я катався з дружиною на

парусному човні; приїхавши, ще пив чай і заснув о 9 год. вечора. Перед сном трохи писав. Так я і

живу з малими змінами на кшталт поїздки до Кисловодська. Коли сплю, бачу багато снів, які є

мовби другим життям».

Добре, що редакційне крісло «30 днів» обіймала добродушна м’яка людина.

…Інша, – жорстка і підкована ідеологічно, – звинуватила б Гріна в блюзнірстві. Стаття до ювілею?

А де ювілей? Жодного слова про Жовтневу революцію!

Регінін надрукував «статтю» в десятому номері журналу».

ПЕРЕДБАЧИВ СТАНДАРТНЕ ЦЬКУВАННЯ, зі спогадів К. Паустовського

Учора був удома у Регініна. Він просить зробити з «Блистів. Хмар» для «30 днів» не більше 5

аркушів. Я подумаю.

…Регінін обіцяє «Хмарам» великий успіх, але каже, що критика і газети почнуть проти них

«стандартне цькування», оскільки річ це абсолютно не радянська.

ПРОФЕСІЙНИЙ СПІВРОЗМОВНИК, з книги Л. Нікуліна «Ісак Бабель»

Коли ми зустрілися через шістнадцять років у Василя Регініна, журналіста, редактора журналу «30

днів», Регінін Бабеля не назвав, а рекомендував його як великого господарника. У темно-синій

куртці, яка за старою пам’яттю називалася френчем, Бабель зовсім не був схожий на

господарника. До того ж Регінін швидко звів розмову на літературні теми, запитав, чи читав я

«Сіль», «Смерть Долгушова» та інші оповідання про Кінну армію.

...Регінін був, як то кажуть, професійним співрозмовником і розповідав у той вечір захоплюючі

історії. Тому ми більше слухали, ніж згадували колишнє чи обговорювали сьогодення і майбутнє.

ПОНАД УСЕ ЛЮБИВ СЕНСАЦІЇ, з «Книги про життя» К. Паустовського

Василя Олександровича Регініна, або, як його звали до старості, Васю Регініна, знала вся

письменницька і журналістська Росія.

Я побачив його вперше в Одесі, в редакції «Моряка». До цього я багато чув ...Розповіді про

Регініна здавалися неймовірними, схожими на анекдоти.

Судячи з цих розповідей, Регінін був журналістом тієї зухвалої хватки, яка рідко зустрічалася в

Росії. Таким журналістом був Стенлі, який відшукав в нетрях Африки Лівінгстона з чисто

спортивного інтересу. Але в Росії майже не було журналістів такого темпераменту, як Регінін.

...Кількість «жовтих» журналів зростала. Природно, між ними почалася конкуренція і гонитва за

читачем. Для цього вигадували різні прийоми, більш-менш низькопробні, як, наприклад,

знаменитий конкурс в «Синьому журналі» на кращу гримасу.

...Подібно до того, як всі дороги ведуть до Риму, дороги всіх письменників проходили через

«Тридцять днів», особливо письменників молодих, початківців. Недарма досі …жартівливо

кажуть: Старий Регінін нас помітив І, сходячи в труну, благословив ...

...Кілька років тому Регінін помер. Він помирав тяжко, проте мужньо. В мужності його останніх

днів на землі – підсумок його життя, дуже неспокійного, кипучого, відданого журналістиці і

мистецтву, життя людини, яка понад усе на світі любила сенсацію, літературу, театр, цирк і

дружбу з талановитими людьми.

ЦИРК ВОЛАВ, бувальщина

У петербурзьких газетах з’явилося оголошення про те, що під час чергової вистави з тиграми в

цирку Василь Регінін увійде один і без зброї до клітки, де для нього попередньо сервірують

столик, сяде за нього, не поспішаючи вип’є кави з тістечками і вийде. Докладний звіт про

незвичайну пригоду, в тому числі і безпосередні враження самого Регініна, буде надруковано в

«Синьому журналі» у супроводі великої кількості фотографій.

Чи треба говорити, що у заявлений день цирк був забитий повністю. Понад те, через неможливість

вмістити всіх бажаючих, будівлю на Фонтанці змушена була оточити кінна поліція.

Регінін, густо напудрений, з хризантемою в петлиці фрака, спокійно увійшов до клітки, сів до

столика й взявся за напій. Тигри лише тихо гарчали. Регінін допив каву і, не обертаючись до звірів

спиною, відступив до дверцят і швидко вийшов з клітки.

Цирк волав від захоплення. А тираж «Синього журналу» неймовірно злетів.