історії, зрозуміло, про минуле, про давні часи, але проти ночі не варто згадувати про цвинтар...

Невелике містечко ця Воронка, але красиве, сповнене краси. Його можна пройти вздовж і поперек

за півгодини, якщо ви, звичайно, в силах це зробити і у вас є ноги. Без залізниці, без гавані, без

шуму, всього з двома ярмарками на рік: «Червоні торги» і «Покров», придуманими спеціально для

євреїв, аби вони могли поторгувати і заробити шмат хліба.

Маленьке, зовсім маленьке містечко, зате повне таких дивовижних історій і легенд, котрі самі

собою могли б скласти цілу книгу. Я знаю, історії і легенди ви любите, це для вас, власне,

головне...

ВКЛАВ СВОЄ СЕРЦЕ, з авторської передмови до автобіографічної повісті Шолом-Алейхема «З

ярмарку»

Вам присвячую творіння моїх творінь, книгу книг, пісню пісень душі моєї. Я, звичайно, розумію,

що книга моя, як і всяке творіння людське, не позбавлена недоліків.

Проте хто ж краще знає, чого вона мені коштувала? Я вклав у неї найцінніше, що в мене є – своє

серце.

Читайте час від часу цю книгу. Мабуть, вона вас або дітей ваших чомусь навчить – навчить, як

любити наш народ і цінувати скарби його духу, які розсіяні всіма глухими закутками неосяжного

світу. Це буде кращою нагородою за мої тридцять з гаком років відданої праці на ниві нашої

рідної мови і літератури.

ЩЕ ДОПИШУ, з листа Шолом-Алейхема С. Дублову від 2 вересня 1818 р.

Забув вас попередити, що «Сендер Бланк» є лише 1-а частина. 2-га частина – «Маркус Бланк» – в

мене закінчується в рукописі, а 3-тю – «Останній із Бланків» – я лише напишу з часом, коли буду

краще знати наше нове покоління, достойне його вивчення.

ПОСАГ ДРУЖИНИ ПРОГРАВ НА БІРЖІ, з реферату І. Марченко «Шолом-Алейхем»

Писати Шолом почав рано, чи не в 18-19 років. Він тоді жив у якості домашнього учителя в

глухому поселенні київської губернії у одного купця-єврея Елі-Мейлаха Лоєва. Його ученицею

була єдина дочка цього чоловіка, ровесниця учителя. Учитель прожив там 3 роки в достатку і

добрі. Учениця добре вчилася, батьки були раді, все йшло чудово. Але сталося непоправне.

Шолом почав писати різні любовні романи, посилав їх багатьом видавцям, але їм було все рівно.

Тільки одна душа звернула увагу на них, і це була його учениця. Напевне батьки стали

догадуватися про щось. Отож, в один прекрасний день Шолом, прокинувшись, дізнався, що, крім

нього, в домі більше нікого немає. Хазяїн залишив йому конверт, але там лежали лише гроші за

його працю і більше нічого. На подвір’ї стояли сани. Кучер, явно не криючи посмішки на обличчі,

відвіз його на вокзал. Саме так закінчилося його солодке життя вчителя.

Він поїхав спочатку до Києва, а потім до Полтавської губернії, де прийняв посаду державного

рабина. Він дуже багато писав своїй коханій, але та не відповідала. Хто ж знав, що батько

підкупив листоношу, і той за невеликі гроші віддавав всі листи дочки батькові. Два з лишнім роки

він писав їй ці листи, потім звільнився з роботи і поїхав до Києва, і там сталося чудо: він зустрів

Ольгу Лоєву. Дівчина заявила татові, що вона виходить заміж за Рабиновича. Батькові нічого не

залишалося, ніж влаштувати весілля. Через деякий час він помер і все багатство перейшло до його

дочки, яка, в свою чергу, передала спадок своєму чоловікові. Той, довго не думаючи, пішов з

грішми на біржу і там його обкрутили більш розумніші.

Якось йому вдалося вийти з їхніх тенет і залишитися з невеликим капіталом. Потім Шолом-

Алейхем починає видавати літературно-критичний збірник «Єврейська народна бібліотека». Але

Шолом-Алейхем виявився занадто добрим і почав платити гроші тим, хто писав статті у цей

збірник. Ось саме тоді він втратив весь свій капітал і саме тоді він насправді розслабився: він став

вільною людиною, яка не задумувалася більше над питанням грошей. Це питання приходило до

нього лише за обіднім столом, на якому часто не було й шматка хліба.

НА МЕЖІ ФАНТАСТИКИ, з есе С. Беркнера «Єврейський колорит в творчості Шолом-

Алейхема»

Шолом-Алейхем – тонкий спостерігач і психолог, який невтомно вивчає людей з різних

соціальних шарів. Перед нами проходить ціла галерея персонажів, кожний з яких соціально

типовий, проте разом з тим психологічно правдоподібний і індивідуальний. Шолом-Алейхем –

реаліст з гострим, трохи іронічним поглядом. Він жаліє і співчуває бідним, невдахам –

«шлімазлам», іноді добродушно сміється над своїми героями. Нерідко це сумний сміх, сміх крізь

сльози. За виразом М. Горького, гумор Шолом-Алейхема –»сумний і сердечний».

...Часом реалізм Шолом-Алейхема відступає на задній план, і письменник стає мрійником з

неприборканою уявою. Деякі його твори перебувають на межі фантастики. Такі, наприклад, як

«Менахем-Мендл» і повість «Зачарований кравець».

ВНЕСТИ ДО КАЛЕДАРЯ ЮНЕСКО, з указу Президента України № 428/2007 від 18 травня

2007 р.

Про святкування 150-ї річниці від дня народження Шолом-Алейхема

З метою вшанування пам’яті всесвітньо відомого письменника Шолом-Алейхема та з нагоди

відзначення у 2009 році 150-річчя від дня його народження... постановляю:

1. Кабінету Міністрів України:

1) утворити у двомісячний строк Організаційний комітет з підготовки та проведення заходів,

присвячених 150-річчю від дня народження Шолом-Алейхема, та затвердити його персональний

склад;

2) забезпечити розроблення та затвердити план заходів з підготовки та відзначення 150-річчя від

дня народження Шолом-Алейхема, передбачивши, зокрема:

подання в установленому порядку пропозицій щодо внесення цієї ювілейної дати до календаря

пам’ятних дат ЮНЕСКО;

організацію та проведення протягом 2009 року Днів єврейської культури в Україні;

Президент України Віктор ЮЩЕНКО.