отче Євстафію, ну, чи не ідіотство це з боку дільничного мирового судді: чотири

години сидіти на березі і згодовувати своє тіло комарам? – А до речі, як ловили рибу в Старому

завіті: я щось не пам’ятаю, щоб тоді були вудки? Втім, можливо, що, за велінням Божим, риба

сама відшукувала праведників і сама ж стрибала до них в казанок з юшкою.

ВРЯТУВАВ САШУ ЧОРНОГО, з статті А. Іванова «Ображене кохання»

Подальший поворот подій важко, мабуть, назвати іншим словом, як диво. Дізнавшись за

чистісінькою випадковістю, про долю нещасного хлопчика, залишеного сім’єю, журналіст-

початківець Олександр Яблоновський розповів про його сумну долю на сторінках «Сина

Вітчизни» – однієї з найбільших газет того часу.

Стаття потрапила на очі житомирському чиновникові К.К. Роше, і той вирішив забрати хлопця до

себе. Так Саша Глікберг в кінці 1898 року опинився в Житомирі – місті, котре стало для нього

другою батьківщиною.

ВІРНО СЛУГУВАВ БІЛИМ, з передмови В. Леонідова до оповідання О. Яблоновського

«Батюшка Євстафій»

Яблоновський до кінця днів продовжував затято викривати нову владу в Росії і тих, хто їй

прислужував. У своїх нарисах він малював їдкі портрети Леніна, Красіна, Дзержинського, писав

про розпродаж культурних і церковних цінностей, висміював партійну цензуру.

Особливу ненависть викликали у нього «попутники» комуністів – Яблоновський не жалів отрути

й іронії, відгукуючись на твори Маяковського, Єсеніна, Білого, Вересаєва, Олексія Толстого.

Одним з головних «героїв» Олександра Олександровича став Горький – йому сатирик присвятив

цілий цикл памфлетів.

...Весь свій талант Олександр Олександрович направив на службу Білому рухові...

ЯБЛОНОВСЬКИЙ ОБУРЮВАВСЯ, зі спогадів М. Рощіна «Мій Купрін»

Бідність пригноблювала самого Купріна надзвичайно. Треба сказати правду, що експлуатували

його найнелюдянішим, найбезсовіснішим чином. Якийсь літературний пройдисвіт, котрий залучив

Купріна до свого видання і на його імені залагодив свої справи, узяв з нього слово, що він буде

всім розповідати, буцімто отримує три тисячі франків. Насправді платив йому п’ятсот.

...Від випадку до випадку, та й то якщо справами переймався якийсь старий приятель Купріна,

присилали йому ...гріш, більшість же не лише не платили ні копійки, а й взагалі не відповідали на

купрінські листи – літературна крадіжка у нас в побуті квітне.

Пам’ятаю, солідна далекосхідна газета, яка іменувала себе національною, заборгувала групі

паризьких літераторів, серед них і Купріну за оригінальний матеріал в «святкові» номери,

невелику суму, щось близько п’яти тисяч франків. З рік тяглося листування, і особливо, пам’ятаю, обурювався покійний О. О. Яблоновський. Нарешті до Парижа приїхав уповноважений

видавництва, вусата бистроока людина в чоботях і російському картузі, пригостила всіх нас

сніданком у хорошому ресторані і стала торгуватися. Виторгувала «копу за рубель»... А мандрівка

його до Європи коштувала, звичайно, удвічі більше, ніж весь борг нам.

ЗАПЛАТІТЬ ХОЧ ГРІШ, з листа І. Буніна В. Бурцеву від 17 (30) вересня 1921 р.

Високошановний Володимире Львовичу,

я був у Вас четвертого дня, але Ви були зайняті з кимсь, і я передав те, що хотів сказати Вам, В. В.

Топорову. Річ у тому, що я у великій потребі і тому прошу Вас ...сплачувати мені те, що Ви винні

мені, хоча б невеликими частинами, хоча б по 200, по 100 франків на місяць. Така сума за

великого грошового обігу, який має всяка газета не тільки на місяць, а й на добу, – абсолютний

гріш – майже 3 франки на день. Адже як-не-як, а газета все ж таки існує та ще й дещо платить

іншим співробітникам, навіть тим, хто не на платні, – наприклад Яблоновському, Купріну, – а я

чомусь в такій немилості, що мені навіть відмовили в надрукуванні мого оголошення про мою

книгу...

Зі сподіваннями, що Ви пам’ятаєте про моє прохання, З щирим пошаною

Ів. Бунін.

ОТРИМАЛА КРИТИЧНУ ПУБЛІКАЦІЮ, з листа М. Цвєтаєвої В. Сосинському від 11 травня

1926 р.

Добридень, милий Володя!

Пишу Вам перед сном, тобто о пів на десяту, – такі вандейські звичаї і холоди.

...Море розглядаю місце, котре дарма пропадає для ходіння. З ним мені робити нічого. Море може

любити лише матрос чи рибалка. Інше – людська лінь, котра любить власне лежання на піску. У

пісок грати – стара, лежати – молода.

Однак загалом – добре. Тут чудові камінчики. І у нас чудові господарі – з казки. Їх власний

крихітний садок ...ось-ось має розквітнути трояндами.

...Р<емі>зов з деякою двозначною дружністю (йому не передавайте!!!) прислав мені статейку О.

Яблоновського (фейлетон «У халаті» – авт.).

– Візьми, почитай...

ЗЛІСНО ЗНУЩАВСЯ З СРСР, з відгуку М. Горького на смерть О. Яблоновського

Нещодавно помер в Парижі О. Яблоновський, один із співробітників підлої газети «Відродження».

Він друкував в цій газетці фейлетони, грубо, старечо, безглуздо і злісно знущаючись з Союзу Рад.

Емігранти називали його королем жартів. Жарти його відносилися до розряду писання на парканах

не зовсім пристойних слів і мазання воріт дьогтем.