БАРЕР Симон

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Піаніст.

З міщанської родини.

Народився 1 вересня 1896 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 2 квітня 1951 р. в м. Нью-Йорку (США).

Навчався в Одеській імператорській музичній академії, закінчив Петербурзьку консерваторію

(1919).

Працював викладачем Київської консерваторії (1919-1920).

Мігрував спочатку до Німеччини (1929) а потім – США (1930).

Що стосується особистого життя, то Б. рано втратив батька (1907) і матір (1912),

Нещодавно англійська фірма APR випустила п’ять компакт-дисків із записами концертів Б. в

Карнегі Хол (1946-1951) і студійними – на шведській фірмі «Odeon» (1929).

У свою чергу, американська фірма VAI випустила записані на CD мемуари сина нашого земляка –

Бориса «Мій батько – Симон Барер» (2005).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – Л. Годовський, О. Глазунов, В. Горовіц, Ф. Блуменфельд, М. Грінберг, Г. Нейгауз, С. Рахманінов, Н. Мільштейн, Е. Уайльд та ін.

***

РОЗЧИНИТИСЯ В МУЗИЦІ,

з професійного кредо С. Барера

Розчинитися в музиці, беззавітно служити їй.

СПРАВЖНЄ ЧАКЛУНСТВО, зі спогадів Б. Барера

Наша сім’я жила в Швеції, де мама утримувала нас приватними уроками і нечастими концертами.

Батько захворів і не міг грати майже півтора року. У нього була страшна депресія, він не підходив

до фортепіано. Несподівано ...одержав запрошення виступити з сером Т. Бічемом і записатися для

фірми HMV в Лондоні.

...Грав «Токату» на одному диханні з божевільною швидкістю, але не тому, що це йому

подобалося, це було викликано необхідністю. Коли він записував цей твір 1934 року – звичайно, це робилося на двох боках платівок на 78 обертів, так записалися І. Льовін і В. Горовіц, – а мій

батько уклав парі, що зможе записати «Токату» на одному..., і зробив це двічі. Я не міг уявити, як

це у нього вийшло.

...Музиканти часто бували в нашому домі. Мій батько і Годовський були близькими друзями, вони

часто пили разом чай, і, звичайно, грали удвох. Якось, коли батько діставався кораблем з Європи

до Америки, він познайомився з Рахманіновим. І після цієї зустрічі вони стали друзями.

Мій батько не був схожий на інших великих музикантів, він завжди залишався самим собою. У

нього не було спонсорів і хорошого імпресаріо. У нього ніколи за все життя не було навіть

власного інструменту. Він спантеличував людей, оскільки не вправлявся подібно до інших

піаністів. Він грав чудовим звуком, і його концерти були справжнім чаклунством.

«МОЖУ ЩЕ ШВИДШЕ», зі спогадів В. Горовіца

Навіть коли я вчився у Блуменфельда, у Барера була екстраординарна техніка. Він був дуже

простій хлопець, прекрасний товариш.

Я пам’ятаю, що він грав «Токату» Шумана дуже швидко. Я зайшов до нього і запитав, чому такий

божевільний темп? А він мені відповів: «Я можу грати ще швидше!»

Найкраще, що він робив, – це великі транскрипції Ліста.

Блуменфельд любив його більше, ніж мене. Я трохи ревнував.

СТАВ ПЕРЕМОЖЦЕМ, розвідки О. Бронфіної «Музична культура Петрограду першого

післяреволюційного п’ятиліття (1917-1922)»

У лютому 1919 року під головуванням О. К. Глазунова навіть створили спеціальну концертну

комісію, до якої увійшли провідні професори: В. Г. Каратигін, В. М. Бєляєв, Т. Ф. Лешетицька, Л.

В. Ніколаєв, М. О. Штейнберг.

У травні вдалося провести конкурс найобдарованіших студентів-піаністів, що викликало гарячий

інтерес у музичної громадськості Петрограду і жваві відгуки преси. Переможцями стали С. Барер

(клас професора Ф. Блуменфельда) і Г. Бік (клас професора Л. Ніколаєва), котрі незабаром зайняли

видне становище на концертній естраді.

КОНКУРСИ... ПРИСТРАСТЕЙ ЧЛЕНІВ ЖЮРІ, з статті Ю. Вачнадзе «Формула мистецтва –

не голи, очки, секунди»

За переможними фанфарами з приводу перемоги Діми Білана на «Євробаченні» і політики, і

журналісти, і «широка громадськість» відразу декількох країн, схоже, прогавили ...набагато

важливішу проблему глобального характеру. Останнім часом формула спортивних змагань «голи, очки, секунди» трансформується у формулу для музичного мистецтва.

Тим часом, як сказав Мілан Кундера, людина не може бути достатньо сильно сп’яніти від роману

чи полотна, але може сп’яніти від бетховенівської Дев’ятої, від сонати для двох фортепіано і

ударних Бартока чи від співу «Біттлз».

Абсолютно ясно, що стан подібного «сп’яніння» неможливо оцінити ніякими технічними

параметрами. Наприклад, піаніст Симон Барер грав «Токату» Шумана в півтора рази швидше, ніж

Володимир Горовіц, проте нікому в світі не прийшла б в голову думка, що Барер досяг рівня

геніальності Горовіца. Тобто, бали, одержані на музичних конкурсах, як правило, майже нічого, окрім особистих пристрастей членів журі, не відображають.

ПОМЕР НА СЦЕНІ, з статті Я. Коваленського «Божественний дар Симона Барера»

Як піаніст Барер вже сформувався, але в консерваторії вивчив гармонію, теорію, історію музики та

інші спеціальні предмети.

...У 1928 р. радянський уряд послав Барера з культурною місією до країн Балтії і Скандинавії. Він

з родиною дістався Риги, а потім – Швеції. Концертів було небагато: ці країни перебували на

периферії великих музичних центрів Європи.

Залишивши родину в Швеції, Симон Барер поїхав до Німеччини. Дав декілька концертів в Берліні

і Гамбурзі, які пройшли з успіхом.

Дебют в Лондоні відбувся в січні 1934-го: він грав Перший концерт Чайковського з патріархом

англійської музики диригентом сером Т. Бічемом. Успіх був грандіозний, наступили поїздки

Англією. Були здійснені студійні записи на фірмі HMV...

...Американська Baldwin Piano Company запросила Барера на гастролі до США. Вся родина

приїхала до Нью-Йорка, дебют відбувся в Карнегі-холі 9 листопада 1936 року. Окрім творів Баха –