Внизу хмари темніли все і дужче; чутний був уже гуркіт грому; гроза

насувалася безпосередньо на нас; все небо затягло; повз нас почали мчали уривки хмар у вигляді

туману. А тут передбачався найтяжчий підйом між «Jonction» і скелями «Grands Mulets». Почав

накрапувати дощ. Нам залишалося тільки обійти високу льодяну стіну, що відділяла нас від «Gr.

Mulets».

Гучні вигуки змусили нас обернутися; один з наших носильників, намагаючись скоротити шлях,

…послизнувся на льоду, впав і почав швидко скочуватися вниз з тяжким ящиком на спині; перед

ним бовваніла широка тріщина.

Ми зупинилися, розгубившись й не маючи змоги йому допомогти; на щастя, він затримався біля

краю тріщини, де було багато свіжого снігу…

ПРИМІРЯВ СОНЯЧНУ КОРОНУ, з статті Д. Божка «Що видно на нашому світилі»

Ще 1897 року астроном Олексій Павлович Ганський з’ясував, що загальний вигляд сонячної

корони періодично міняється. Виявилось, що це пов’язано з періодичними циклами активності

нашого світила.

У зв’язку з цим періодом міняється як загальна яскравість, так і форма сонячної корони. У епоху

максимуму сонячних плям вона має порівняно округлу форму. Прямі і спрямовані уздовж радіусу

зірки промені спостерігаються як біля сонячного екватора, так і в полярних областях.

Коли ж плям мало, корональні промені виникають виключно в екваторіальних і середніх широтах.

Форма корони стає витягнутою.

Ретельні дослідження дозволили встановити, що між структурою корони і окремими утвореннями

в атмосфері Сонця існує певний зв’язок. Наприклад, над плямами і факелами зазвичай

спостерігаються яскраві і прямі корональні промені. У їх бік згинаються сусідні промені. У основі

корональних променів яскравість хромосфери збільшується. Таку її область називають зазвичай

збудженою. Вона гарячіша і щільніша за сусідні.

Над плямами в короні спостерігаються яскраві складні утворення. Протуберанці також часто

бувають оточені оболонками з корональної матерії.

Корона виявилася унікальною природною лабораторією, в якій можна спостерігати речовину в

найнезвичайніших і недосяжних на Землі умовах.

НА РУБЕЖІ СТОЛІТЬ, з путівника І. Неяченка «Симеїз»

Історія Сімеїзу наукового сходить до дореволюційного часу і початок її пов’язаний з іменами двох

людей – талановитого російського астронома Олексія Павловича Ганського і одного з власників

селища Миколи Сергійовича Мальцова – високоосвіченої людини, яка жваво цікавилася наукою, стала почесним членом Російської Академії Наук. На рубежі століть він побудував на горі Кішка

невелику астрономічну обсерваторію, звідки спостерігав зоряне небо.

...У Ганського була пристрасна мрія: побудувати обсерваторію в Криму, де прозоре повітря, ясне

небо, хороші кліматичні умови... У 1906 р. він прибув сюди для вивчення зодіакального світла.

Разом з Г. Тиховим, згодом відомим дослідником Марса, вони провели успішні спостереження на

горі Ай-Петрі. Дорогою назад з шосе Ялта – Севастополь О. П. Ганський побачив над Сімеїзом

баню готової обсерваторії, котра належала М. Мальцову. З часом учений і астроном-любитель

зустрілися, і М. Мальцов без якихось умов і обмовок передав свою обсерваторію в дар

Пулковськой астрономічної обсерваторії. У Сімеїзі було організовано її відділення.

На початку літа 1908 р. повний надій і цікавих проектів О. П. Ганський прибув до Криму.

Встановив подвійний цейсівський астрограф, подарований Мальцовим, зробив перші пробні

знімки.

СТАЄМО ТЕХНОЛОГІЧНОЮ КОЛОНІЄЮ, з нарису М. Семени «Люди і зорі»

Астрономічні спостереження в Симеїзі ведуться з початку століття. ...Нині ж місцеві вчені живуть

незрівнянно скромніше, ледь утримуючи світовий рівень своїх досліджень.

В світі менше, ніж пальців на руках, наприклад, фахівців з вимірювання магнітних космічних

полів, зокрема найточніші результати одержує кандидат фізико-математичних наук Сергій

Плачинда. Проте і він, як і його колеги, позбавлений можливості публікуватися в кращих світових

журналах, наприклад «The Аstrophisical Journal», тому що необхідно сплатити близько 180 доларів

за кожну сторінку.

Ситуацією скористався чилійський інститут імені Ньютона, який платить низці співробітників

обсерваторії по 50 доларів на місяць, проте вимагає, аби всі дослідження публікувалися і від його

імені. Таким чином, якщо кримські учені зроблять відкриття, то опублікують його від імені...

чилійського інституту. Парадокс: величезні кошти і праця витрачені на створення обсерваторії, великі народні засоби пішли на підготовку унікальних фахівців і придбання устаткування, а

працюють все це нині на авторитет далекої чужої держави, астрономія якої – у зародку.

Обсерваторія не може брати на роботу молодих учених. Зараз середній вік наукових

співробітників понад 50 років, а це означає, що ми втрачаємо науковий потенціал, що майбутні

астрофізики і астрономи ростуть вже, мабуть, не у нас.

Учені зайняті сумними думками про те, хто в Україні – уряд, Президент, Академія наук –

зважиться провести ревізію: в яких саме фундаментальних дослідженнях країна одержала

спадщину світового рівня і що потрібно зробити для того, щоб його не втратити? Безглуздо губити

безцінний потенціал – і людський, і технічний, – після чого шлях один: стати споживачем відходів

світових технологій, технологічною колонією.