художник опанував багатьма

видами живописної майстерності.

Його побутові картини, які не несуть особливого викривального навантаження, є живописними

фрагментами з життя селян середньої смуги Росії. Його пейзажі або дійство на тлі природи

відзначені хорошим малюнком, продуманою композицією, ретельним виконанням. Багато

портретів відомих діячів культури М. Д. Кузнєцов писав за замовленням П. М. Третьякова.

ПРОТОТИП КОЗАЦЮГИ, з кореспонденції М. Бубела «Запорожці пишуть листа турецькому

султанові – про картину»

Високий козацюга з пов’язкою на голові – це одеський художник Микола Дмитрович Кузнєцов.

Жартівник, силач, академік Академії мистецтв, професор, керівник класу батального живопису в

Академії.

Кузнєцов товаришував зі всією Одесою, був засновником... Одеського літературно-артистичного

товариства.

До речі, хай вас не вводить в оману його одеське походження і російське прізвище – за

національністю він був греком.

Ця солодка парочка – Глинка з Кузнєцовим – за задумом художника – мали стати

хрестоматійними образами Андрія і Остапа.

ІСТОРИЧНА СТЕПАНІВКА, з розвідки О. Захарова «Стародавні знахідки в Херсоні і губернії»

На початку березня 1896 року недалеко від Рожнових хуторів (зараз з’єдналися з приміським

селищем Степанівка) селяни розрили курган. Знайдені в похованні золоті предмети продали на

переплавлення.

На місце хижацьких розкопок виїхав засновник Херсонського археологічного музею Віктор

Гошкевич. Оглядаючи розритий курган, він знайшов декілька золотих предметів і невелику

статуетку. Все це він передав до петербурзького «Ермітажу», де знахідки викликали сенсацію.

ПЕРЕСУВАВСЯ НА МИЛИЦЯХ, з статті «Про художника» на інтернет-сайті odessaart.narod.ru

Родина Кузнєцових надійно облаштувалося в Одеському повіті. Так, брати Дмитра Михайловича

(батька художника – авт.) – військові, підпоручик Лев Михайлович, штабс-ротмістр Костянтин

Михайлович, поручик Микола Михайлович і землевласники. Самому ж Дмитру Михайловичеві

належали села Новомаринівка, Константинівка, Дмитрівка, Степанівка, Мар’янівка, Пшоняне.

...До маєтку Кузнєцових на польові роботи з Волинської губернії приїхали «заробітчани» ...Серед

робітниць сподобалася Миколі дівчина. Відчуття переросло в кохання. Мати Миколи шлюбу

чинила опір і працівників звільнила. Син, проявивши наполегливість і мужність, повернув

працівників і Ганну – так звали дівчину і його майбутню дружину.

У 1889 році сталася подія, яка, як багато хто вважає, стала переломною для Миколи Дмитровича.

Демонструючи свою силу перед братом і знайомими він, тримаючи на плечах двох чоловік, підняв

з землі тридцятидвопудову пані. В результаті розтягнув зв’язки. Багатьох років опісля цього йому

доводилося пересуватися на милицях. Працювати доводилося сидячи.

ЛЮДИ ЖИВУТЬ, ДОКИ ЇХ ПАМ’ЯТАЮТЬ, з офіційної замітки «Історія створення сайту»

odessaart.narod.ru

Історія створення сайту почалася з простої, як світ ситуації – зносять старі будинки. Не просто

будинки, а цілі квартали. Квартали старої Одеси. Квартали старої епохи. І не тому, що вони старі

від часу (вік – поняття відносне), а тому, що так склалося.

Захотілося хоч на небагато продовжити пам’ять, може комусь хоч через покоління знадобиться

історія, культура, відчуття прекрасного. У бібліотеці наткнувся на стару карту Одеси. На розі

Лідерсовського бульвару і Стурдзовського провулка на місці нинішнього бульварного вигину

стоїть хрестик, який позначає поховання. Заглибившись в літературу, знаходжу в книзі І. В.

Дивного «Сторінки військового некрополя старої Одеси» статтю відомого краєзнавця Тетяни

Донцової «Про забуті могили», в якій йдеться про перенесення в 1902 році генеральських могил у

зв’язку з будівельним бумом у цьому районі. Серед підписів відомих городян, що стояли під

проханням про перенесення цих поховань, стояв і підпис М. Д. Кузнєцова.

Коли зносили цілий район старих аристократичних дач, одна з них дивом уціліла і на щиті, що

стояв біля цього будинку, було написано: будинок купця Кузнєцова. Із статті В. Нетребського

«Лідерсовський бульвар» в газеті «Південь» дізнався, що М. Д Кузнєцов – ...зовсім не купець, а

художник. Притому – художник відомий.

Поступово стала складатися картина про нього і тих, хто його оточував. І з’явилося відчуття, що

щось втрачається і може піти безповоротно, як пішли безповоротно старі будинки Лідерсовського

бульвару.

Цей сайт створений з метою – аби знали і пам’ятали про творчість художника М. Д. Кузнєцова.

ЗОБРАЖАВ… МУХУ, зі спогадів А. Рилова

Часто заходив до нас «на вогник» професор М. Д. Кузнєцов. Архип Іванович (Куїнджі) і ми всі

його любили. Він також брав участь в нашій бесіді, майстерно зображаючи муху, що дзижчить,

собачу бійку і т.п.

Микола Дмитрович Кузнєцов, відомий художник, що належав до Товариства пересувників, як і

Архип Іванович, за походженням – грек. Куїнджі – грек маріупольський, а Кузнєцов – одеський, з

густими чорними бровами, чорними очима і буйними, також чорними вусами, сильної статури

чоловік.

Ми любили, коли він приходив. Часто буваючи за кордоном, він ділився з нами різними новинами

з області мистецтва. Він привіз з-за кордону два дивні пейзажі Таулоу, норвезького художника,

свого великого друга. Ми ходили до нього в майстерню милуватися абсолютно новим тоді для нас

мистецтвом.