Литвек - электронная библиотека >> Николай Михайлович Сухомозский >> Справочная литература: прочее >> Латри Михаил >> страница 2
class="book">сільського господарства і лише зрідка показувався в місті.

Впродовж багатьох років Михайло Пелопидович добивався отримання потрібних полив для

керамічних виробів. Він детально писав про свої плани впровадження керамічних виробів в

зведення будівель. Але ці задуми так і не були реалізовані.

На виставках в Петербурзі, куди Латрі систематично посилав картини, вони мали успіх, одного

разу навіть присудили срібну медаль, проте купувалися полотна все ж досить рідко, що

засмучувало художника, який мав матеріальні утруднення.

Останні роки життя Латрі склалися невдало: він був майже позбавлений можливості займатися

станковим живописом, присвячуючи кераміці і декоративному мистецтву весь свій час. До того ж, мав у Парижі декоративно-художню майстерню, яка випускала прекрасні вироби, – вази, сервізи, різні дрібні предмети, а також лакові ширми, панно й інші декоративні речі.

Пейзажі Латрі мав змогу писати лише влітку, коли виїжджав на відпочинок.

Виставлявся мало.


М’ЯКІСТЬ КОЛІРНИХ ПОЄДНАНЬ, з статті Г. Чипірис «Доробки М. П. Латрі»

Кращі твори М. П. Латрі присвячені Криму, зокрема, архітектурні і морські пейзажі. У них

передано безпосереднє враження від предметів, занурених в атмосферу, що постійно змінюється.

Імпресіоністський підхід характерний для ряду робіт, в яких влучно схоплений миттєвий стан і

настрій природи.

Пейзажі, присвячені Венеції, – різноманітні за сюжетом, мають виразну і цілісну композицію, гармонійний колорит. Вони виконані в різній техніці: темпера, гуаш, акварель.

Успішно працював М. П. Латрі і в інших жанрах. Представлені жіночі портрети і два натюрморти, кераміка. Остання вірізняється пластичністю і м’якістю колірних поєднань, виконана з великим

художнім смаком і технічною майстерністю.

У спадщині М. П. Латрі є те, що не дозволяє забути майстра. Твори, що зберігаються в картинній

галереї Феодосії, свідчать про високу значущість робіт художника.


ВІД ПОЧЕСНОГО ОБОВ’ЯЗКУ ВІДМОВИВСЯ, з буклету «Феодосійська картинна галерея»

У заповіті І. Айвазовського вказувалося, що «завідування галереєю повинне бути покладене на

гідного з внуків або правнуків».

Проте, як видно з архівних документів, наступники великого мариніста не вважали для себе

великою честю виконання цих ... обов’язків. Збереглися декілька заяв (у 1906 році від внука І. К.

Айвазовського М. П. Латрі, в 1907-му – від його зятя Н. М. Лампсі й ін.) з проханням про

звільнення від завідування.

З 1900 по 1917 рік завідувачі часто мінялися, загального керівництва галереєю, по суті, не було.

До того ж, кошти, що виділялися міською управою на її утримання, були нікчемно малими.

Вся робота по вивченню спадщини І. К. Айвазовського звелася в ті роки до випуску невеликого

каталога-листівки, де були лише перераховані назви картин знаменитого мариніста, що

знаходилися в галереї. Зібрання зовсім не поповнювалися: на стінах виставкового залу висіли одні

і ті ж твори – полотна, подаровані художником місту.


УПЕРШЕ В ХАРКОВІ, з замітки «Полонені красою. Іван Айвазовський та його онуки» на

інтернет-ресурсі artcross.com.ua

В галереї «АВЕК» відкрилася виставка робіт знаменитого російського художника Івана

Айвазовського і його внуків – живописців Михайла Латрі, Олексія Ганзена, Костянтина

Арцеулова «Полонені красою» (2005). Організатори – Харківський міський добродійний фонд

«АВЕК», Харківський художній музей і Національна картинна галерея ім. І. К. Айвазовського (м.

Феодосія).

...Різноманітні за жанром і творчою манерою твори цих майстрів з колекції Національної

картинної галереї ім. І. К. Айвазовського (м. Феодосія) в Харкові експонуються вперше.


БІЛЕ ВІТРИЛО МІЖ БЕЗОДНЕЮ І ЖИТТЯМ, вірш А. Полєтаєва, присвячений М. Латрі

Ты глаза поскорее протри,

Ты раскрой свои серые очи...

Видишь, это – картина Латри...

Айвазовского внук, между прочим.

Ну, не внук, а племянник... И что ж?

Всё равно этот парусник сносит

Так, что бьёт меня знобкая дрожь

И душа моя молит и просит:

– Ты запомни, запомни Латри,

Паруса кораблей генуэзских...

Неужели тебя не бодрит

Ветер, волны и бешенство всплеска? –

Ну и что я отвечу душе?

Что живу я далёко от моря...

И давно ни в каком кураже

Ни с волной, ни с собою не спорю.

И лишь изредка, как наяву,

Как упрёк или взгляд с укоризной,

Пролетит в моём сне – на плаву –

Белый парус меж бездной и жизнью!