здогадуючись, чим це відгукнеться для нього і в найближчому, і у віддаленішому майбутньому.
...У травні 1942 року він приїхав до окупованої фашистами Одеси, де провів тріумфальний
концерт. На одному з них він побачив сліпуче чарівну дівчину.
Після концерту вони розговорилися. Дівчину звали Віра Білоусова, вона навчалася в Одеській
консерваторії. Їх роман розвивався стрімко, не зважаючи на те, Петро був старший за Віру на
чверть століття.
Повернувся Лещенко до Бухареста з Вірою. Зінаїда Закіт (дружина – авт.) була категорично проти
цього союзу і проти свого розлучення. За пізнішими словами Віри Білоусової, та доклала
максимум зусиль, аби відправити невірного чоловіка на фронт, і це їй вдалося. З жовтня 1943 по
березень 1944 року Лещенко організовував розваги для німецьких офіцерів, які відпочивали в
кримських санаторіях. І це, звичайно, зганьбило його в очах радянського командування.
У травні 1944 року співак розлучився з Зінаїдою Закіт і зареєстрував свій шлюб з Вірою
Білоусової.
...26 березня 1951 р. за безпосередньою вказівкою МГБ СРСР Лещенка заарештували органи
держбезпеки Румунії в антракті концерту...
АУДІОКАСЕТИ З США, з кореспонденції Л. Тимофєєвої «Стара платівка»
– Хочеш послухати зовсім унікальну програму про Петра Лещенка? – запитав мене добрий
знайомий, кореспондент Українського радіо в АРК, заслужений журналіст України Анатолій
Полонський і притяг величезний рулон плівки, на якій досі записують, як і багато років тому, передачі на місцевому радіо. Я погодилася і не пожалкувала.
...Якось вдячні слухачі принесли Анатолію Івановичу кілька записів популярного до і після війни
співака Петра Лещенка.
...І раптом дзвоник. Літня, судячи з голосу, жінка пропонує авторові аудіокасети з Америки з
записами пісень Петра Лещенка і розповідає зовсім неймовірну історію свого життя і про те, яку
роль відіграв у ній співак.
Перед Великою Вітчизняною війною вона навчалася в Одесі, готувалася стати лікарем. На
танцмайданчику «під Лещенка» познайомилася з молодим художником. Вони одружилися,
народилася донька.
Коли почалася війна, чоловік пішов на фронт. Їхній будинок було зруйновано. Вони не
постраждали, але залишилися без даху, ледве вижили.
Після війни чоловік намагався розшукати родину, але, довідавшись, що в будинок потрапила
бомба, вважав їх загиблими. А потім вона перебралася з дочкою до Криму, а він виїхав до США.
Вона так заміж більше і не вийшла. Працювала лікарем у Сімферополі і не припиняла, вже ні на
що особливо не сподіваючись, пошуки чоловіка.
І от, уявіть, знайшла його адресу. Відбулася перша за багато років телефонна розмова. Сльози, розпитування, спогади. Зустрітися їм вже не судилося. Однак незабаром з Америки прийшла
посилка з аудіокасетами Петра Лещенка. Усі ці роки її чоловік продовжував збирати пісні
улюбленого співака і думати про свою, яку він вважав загиблою, родину. Вона слухала і плакала.
На жаль, через деякий час ця жінка померла. Аудіокасети принесла до студії вже її донька. Від неї
Анатолій Іванович і довідався про подробиці цього дивного життя.
НЕ ЦИГАН І НЕ ЄВРЕЙ, з статті «Лещенко Петро Костянимнович» на ukrsong.narod.ru
У Росії Петро Костянтинович іменується не інакше, як «великий російський співак». Ми, як
кажуть, до подібного вже звикли... Але цікаво, що останніми роками робляться також спроби
приписати Лещенку циганське, єврейське чи ще якесь походження.
Пишуть, наприклад, що Лещенко – не справжнє прізвище співака. Навіть у довіднику «Митці
України» (Київ, 1992) повідомляється, що справжнє його прізвище – Мастикович. Проте серйозні
дослідники спростували подібні версії.
Так, в книжці Віталія Бардадима «Петро Лещенко» (Краснодар, 1993) наводиться свідоцтво про
навчання майбутнього співака у вищому початковому училищі м. Кишинева: «Предъявитель сего
Лещенков (так тоді нерідко писали на російський манер українські прізвища. – авт.) Пётр
Константинович, сын мещанина, православного вероисповедания». А в архівах м. Кишинева
знайдено церковну книгу із записом від 1909 р. про другий шлюб матері Петра «Кишинёвская
мещанка Мария Константиновна Лещенко, православного вероисповедания, вступает в
замужество первым браком».
...Стає зрозумілою версія про «Мастиковича». ...На початку кар’єри Петро Костянтинович
виступав під «сербським» артистичним псевдонімом МАРТИНОВИЧ. Зберігся плакат
румунською мовою про те, що виступає танцювальний дует «Петрушка и Розика Мартиновичі».
Походження співака яскраво видавало його, бо Петро Костянтинович до кінця життя не міг
позбутися дуже сильного українського акценту, і в нього виходило «мою любов, наши прэжние
мечты « або «на бэрэху пруда». Син української землі не цурався і рідної мови. В розпорядженні
автора цих рядків є дві пісні українською у виконанні Петра Костянтиновича – «Карії очі, чорнії
брови» (саме так) і славетний «Комарик». Може, є й інші записи, та мені про них невідомо.
ЗАМІСТЬ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ, з замітки «Одеса позбудеться назв тоталітарної епохи?»
у «Майдан-ІНФОРМі» від 6 жовтня 2005 р.
Найближча сесія Одеської міської ради визначить долю залишків вулиць і парків, які були названі
на честь комуністичного режиму. Депутати мають підтримати рішення топонімічної комісії про
перейменування парку «Ленінського комсомолу» на парк «Савицький». Парк культури і
відпочинку «Ілліча» матиме назву «Преображенський», а вулиця Жовтневої революції відтепер
буде названа на честь відомого в Одесі співака Петра Лещенка.
Позицію топонімічної комісії одноголосно підтримали члени виконавчого комітету Одеської
міськради.
НЕ ТАМ «ПРОПИСАВ» СВОЄ СЕРЦЕ, бувальщина
Розповідають, що, зібравши друзів на прощальну вечерю, П. Лещенко, піднявши келиха, сказав:
– Друзі! Я щасливий, що повертаюся на Батьківщину! Моя мрія збулася. Я від’їжджаю,