ідеал. У нього є вимога, аби людство стало особистістю.

...Мова йде про втілення особистості в матеріалістичній культурі. Ми не переборемо ідеалізму,

доки ідеал не втілиться у життя.

МАЙЖЕ ВСІ ЧЛЕНИ ОРГАНІЗАЦІЇ МАЮТЬ ВИЩУ ОСВІТУ, із звинувачувального вироку

у слідчій справі №108 в 1929 р.

У Ленінграді протягом декількох років існувала підпільна контрреволюційна організація правої

інтелігенції під назвою «Неділя». На чолі організації стояли колишні активні діячі

Петроградського релігійно-філософського товариства.

…Лідери «Неділі» з різних джерел одержували білоемігрантські газети і літературу.

Маючи своєю кінцевою метою повалення Радянської влади, організація завданням поточного

моменту ставила створення широкого суспільного руху проти існуючої політичної системи.

Намагаючись створити такий рух, організація широко використовував релігійні і націоналістичні

настрої тієї інтелігенції, яка завдяки своєму ворожому ставленню до Радянської влади, виявилася

вибитою з колії громадського життя.

З цієї інтелігенції організація за планом створювала мережу підпільних гуртків, якими керували

окремі члени організації і для яких справжні її політичні цілі маскувалися цілями боротьби з

культурною і релігійною політикою Радянської влади.

Крім систематичної антирадянської пропаганди у своїх гуртках організація проводила широку

агітацію усюди, куди могли проникнути її члени (церкви, вузи, школи і приватні квартири) …і

поширювала антирадянські матеріали, які друкувалися силами і засобами організації.

У справі залучаються наступні: 1) МЕЙЕР Олександр Олександрович; 2) ПОЛОВЦЕВА Ксенія

Анатоліївна...

…За соціальним минулим члени організації – скалки колишнього дворянського стану, знищеного

революцією. Серед них діти колишніх поміщиків, палацевих чиновників, колишні статські

радники і їхні дружини, колишні офіцери, попи і ченці.

…Більшість членів організації працюють у різних радянських установах, з них 25 чоловік

займалося викладацькою діяльністю…. Майже всі члени організації мають вищу освіту.

ЦЕ БУЛА НЕЗВИЧАЙНА ЛЮДИНА, з книги Д. Лихачова «Спогади»

…Навесні 1929 р. на Соловках з’явилися Олександр Олександрович Меєр і Ксенія Анатоліївна

Половцева. В Меєра був десятилітній термін – найвищий того часу, який «милостиво» замінили

розстріл, врахувавши його «революційне минуле» (тоді це ще враховувалося).

Не пам’ятаю, хто з нас виручав О. О. Меєра з карантину.

…Хтось допоміг перейти Ксенії Анатоліїній Половцевій в якусь установу в тому ж будинку

Управління на пристані. Це дало їй можливість щодня навідуватися до Меєра і приносити йому

обід у якихось маленьких горнятках, а також брати участь у дивних обговореннях різних

філософських проблем, – обговореннях, що відразу ж розпочалися з появою О. О. Меєра.

Це була незвичайна людина. Він не втомлювався думати за будь-яких умов, прагнув… по

можливості писати – і в царських засланнях і в’язницях, і в нових «несвободах»…

…Мені Меєр здавався старим, хоча було йому всього 55 років. Худий, виснажений, дуже

нервовий, рухливий. Високі чоботи, які були йому завеликими (з «запасом» на теплі онучі), темна

толстовка, довге обличчя, рідка борода і довге волосся (поки його, як і усіх нас, не обстригли) і

дуже живі очі. Таким запам’ятався він мені на все життя.

…Жити його помістили на другому поверсі в «моїй» третій роті, якою у той час командував барон

Прітвіц. Незабаром Меєр… прочитав лекцію на якусь складну філософську тему. Лекція його

відбулася в широкому ротному коридорі. Після лекції комроти барон Прітвіц елегантно подякував

Олександру Олександровичу за «чудову лекцію», в якій явно нічого не зрозумів, як, утім, і

більшість «слухачів».

… Для мене розмови Меєром і з усією його соловецькою інтелігенцією …були другим (але

першим за значенням) університетом.

НЕВІДОМИЙ ШИРОКІЙ ПУБЛІЦІ, з статті А. Сарапульцевої «О. О. Меєр: життя – служіння»

О. О. Меєр на відміну від багатьох своїх сучасників, російських філософів «срібного століття»

сьогодні невідомий широкій публіці, його добутки не перевидаються (виключення склала тільки

опублікована в 1992 р. у журналі «Питання філософії» стаття «Релігійний зміст месіанізму»), у

його, здавалося б, дуже простій біографії, дотепер є білі плями; ряд робіт, переважно статей у

періодичній пресі, дослідниками так і не знайдені, а деякі з публікацій розглядаються як

«приблизно приналежні» мислителю.