бризнули з очей. Мені в цю

хвилину згадалися всі наші з тобою хвилювання, сумніви. Я знав, що ти переживаєш у ці хвилини

в Москві, очікуючи результатів цього дикого конкурсу.

Я відчув, що це – кульмінаційний момент мого життя, який ніколи не забудеться... Тепер я

забезпечений будь-якими ангажементами в будь-які країни.

ВІДБИТОК ТОНКОГО СМАКУ, зі спогадів П. Когана

На вигляд йому можна було дати не більше 17 років... Мовчазний і соромливий, він здавався

серйозним і зосередженим...

Гра Остраху не вражала ні плакатною яскравістю, ні ефектними контрастами, ні віртуозною

швидкістю. На всьому його виконанні лежав відбиток природної грації, тонкого смаку й тієї

внутрішньої чарівності, що розкривається не відразу й не за всіх обставин.

Усе було виконано занадто легко й занадто просто. Жодна нота не просочилася повз, жоден

флажолет не дряпнув слуху. Дуже приваблювала його манера спілкування з інструментом, як із

чимось дуже близьким йому й дорогим.

ВРАЗИВ ЧЛЕНІВ ЖУРІ, зі спогадів Д. Шостаковича

Юний скрипаль буквально вразив членів журі, слухачів і мене в тому числі своєю майстерністю. З

надзвичайною легкістю, віртуозно грав він... і кожний, хто перебував у залі, зрозумів, що він є

свідком народження великого майстра.

НЕ ЗНАВ СОБІ ЦІНИ, зі спогадів Я. Зака

Чудово пам’ятаю зустріч з Ойстрахом у Варшаві на вокзалі. Група учасників шопеновського

конкурсу зустрічала скрипалів, які проїжджали через Варшаву на шляху до Брюсселю. Ми вже

відіграли, їхня ж боротьба за лаври була ще попереду.

Мені було дивним бачити хвилювання Ойстраха. Він не знав собі ціни, він не здогадувався навіть, що грав на голову вище, більш зріло за своїх конкурентів.

Ніколи не забуду, як ще в 1933 році, після серії його блискучих концертів у Москві, Костянтин

Миколайович Ігумнов говорив про нього як про одного з кращих скрипалів світу.

Ойстрах насправді грав тоді феєрично: блискуче, без яких би то не було поступок поганому смаку, з великою відвагою, навіть мужньо.

Повторюю, він не знав собі ціни. Клас його гри, або, як любив говорити Генріх Густавович

Нейгауз, «творчий стандарт», був винятково високий і до Брюсселя, і до Варшави.

ОДЕСИТИ ВШАНОВУЮТЬ ПАМ’ЯТЬ ВИДАТНОГО ЗЕМЛЯКА, з газети «Південь»

Ряд заходів, присвячених 95-річчю з дня народження скрипаля Давида Ойстраха, буде здійснено в

Одесі. Про це повідомив у ході прес-конференції у Всесвітньому клубі одеситів професор

Одеської музичної академії Юрій Дикий.

За його словами, серед запланованих подій – відкриття пам’ятної дошки на будинку по вул.

Буніна, 24, де жив Д. Ойстрах, літературно-художні зустрічі в культурному центрі М. Реріха, а

також концерт на подвір’ї Пасторського будинку й багато чого іншого. Глава місії додав, що акції

продовжаться до кінця року, а деякі можуть виникнути спонтанно.

Ю. Дикий відзначив, що в організації культурних заходів допомагають генеральне консульство

Російської Федерації, Будинок-музей М. Реріха, Одеська філармонія, а також Одеський

міськвиконком.

УКРАЇНЦІ І НИНІ ЗАДНІХ НЕ ПАСУТЬ, з інтернет-сайту rus-ua.ru

19 березня в Миколаєві було ознаменоване подією в його культурному житті. У місті відбувся

концерт переможців ІІ Міжнародного конкурсу скрипалів імені Давида Ойстраха,

співорганізатором якого виступає громадський фонд «Російське виконавське мистецтво».

Перший конкурс, що відбувся в 2004 році, пройшов з грандіозним успіхом, відкривши світові

імена молодих талантів.

Другий конкурс, який пройшов з 14 по 18 березня, виявився не менш успішним. У ньому взяли

участь молоді музиканти з Кореї, Японії, Китаю, США, Угорщини, Австрії, Великобританії, Польщі, Росії, України й Молдови.

Городяни й гості міста змогли насолодитися найвищою виконавською майстерністю володарки

Гран-прі й золотої медалі ІІ Міжнародного конкурсу скрипалів ім. Давида Ойстраха – Соу Янг

Юни (Корея), володаря Золотої медалі В’ячеслава Шестиглазова (Росія) і двох лауреатів – Сергія

Сухобрусова з України й Іліана Гірнеца з Молдови.