ПАСТЕРНАК Леонід Осипович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Художник.

З родини комерсанта. Батько, Пастернак О., – власник готелю. Син, Пастернак Б., – письменник.

Народився 22 березня (3 квітня) 1862 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 31 травня 1945 р. в м. Оксфорді (Великобританія).

Навчався в Одеській малювальній школі (1879-1881), медичному факультеті Московського

університету (1881-1883), мюнхенській академії мистецтв (1883-1884), юридичному факультеті

Новоросійського університету (1883-1885).

Працював викладачем Московського училища живопису, скульптури і архітектури (1884-1921).

Дійсний член Петербурзької академії мистецтв (1905).

Один з засновників «Спілки російських художників» (1903).

Організатор однієї з перших в Москві приватних малювальних шкіл (1889).

Член об’єднання «Світ мистецтва».

Учасник виставок «Товариства передвижників», «Світу мистецтва».

Лауреат медалі Всесвітньої паризької виставки (1900).

Серед найвідоміших доробків портрети А. Рубінштейна (1886), А. Висоцької (1912), М. Горького

(1906), О. Скрябіна (1909), І. Мечникова (1911), В’яч. Іванова (1915); полотна «Думи в хаті»

(1886), «Лист з батьківщини» (1889), «До рідних» (1890), «Перед іспитами» (1897), «Студентка»,

«За читанням» (обидва – 1900-е), «Засідання ради викладачів Московського училища живопису,

скульптури і архітектури», «Л. М. Толстой з сім’єю в Ясній Поляні» (обидва – 1902), «Уроки

музики» (1909); ілюстрації до романів Л. Толстого «Війна і мир» (1893), «Воскресіння» (1899), М.

Лермонтова «Маскарад», «Мцирі» (обидва – 1891).

До оксфордського періоду належать «Бах і Фрідріх Великий», «Юний Мендельсон диригує Баху».

Мав оригінальну манеру «занурювання»простору в м’яку світлотінь, своєрідні «сутінки».

А техніку майже миттєвих замальовок, що схоплюють «сама суть зображуваного», митець називав

«дійсним імпресіонізмом».

Нині доробки П. зберігаються в Третьяковській галереї (м. Москва, РФ), російському музеї

імператора Олександра III (м. Санкт-Петербург, РФ), низці картинних галерей і приватних

колекцій Європи, Америки, Азії, Австралії.

Перу нашого земляка належать книга спогадів про Л. Толстого (1923).

Що стосується особистого життя, то виїхавши з дружиною і доньками до Німеччини задля

операції, в Росію більше не повернувся (1921). Через прихід до влади фашистів, переїхав до

Великобританії (1938).

За кордоном вийшли книги Д. Бакмана «Леонід Пастернак. Російський імпресіоніст» (1974) і

двотомник Р. Сліс «Леонід Пастернак. Роки в Росії: 1875-1921» (1999).

У Оксфорді, в будинку де жив художник, відкрито музей нашого земляка (1999).

За комуністичних часів уже після смерті митця у Москві вийшла книга Ж. і О. Пастернаків

«Леонід Пастернак. Нотатки різних років» (1975), відбулася виставка його робіт (1979).

Серед друзів та близьких знайомих П. – М. Ге, І. Шишкін, Л. Толстой, С. Рахманінов, Ф. Шаляпін, Є. Сорокін, Д. Осборн, Р. Рільке, П. Третьяков, Л. Собінов, М. Горький, О. Ремізов, В. Полєнов, О.

Головін, С. Іванов, В. Сєров, І. Левітан, А. Хайнд, Х. Бялік, А. Архипов та ін..

***

НІЖНИЙ ПЛІД

, з творчого кредо

Л. Пастернака

Мистецтво – ніжний плід, котрий вимагає тепла, сонця, догляду, і який блякне за їх відсутності.

СЮЖЕТ ЗНАЧЕННЯ НЕ МАЄ, з нотаток Л. Пастернака

Живопис – мова. Сюжет, тобто «література» (белетристика), у живописі значення не має.

«Література» – ворог живопису. Ескізи, пастелі, начерки – от що є безпосередня передача життя в

живописі або на малюнку, вони фіксують, схоплюють життя.

Картини з ескізу – суща мука! У картині зникають перші творчі спалахи, найдорогоцінніше в

мистецтві, зникає і губиться слід їх.

Я ЇХ ВЖЕ БУЛО ПОХОВАВ, з листа Б. Пастернака Г. Ахматовій від 1листопада 1940 р.

Я говорив Вам, Ганно Андріївно, що мій батько й сестри з родинами в Оксфорді, і Ви уявіть собі

мій стан, коли у відповідь на телеграфний запит я понад місяць не одержував від них відповіді. Я

подумки поховав їх у тому вигляді, який може підказати уяві повітряний бомбардувальник, і

раптом довідався, що вони живі й здорові.

ЩОДЕННИК ЗАПОВНЮВАВ ПЕНЗЛЕМ, зі спогадів Ж. Пастернак

Батько регулярного щоденника, що під цим зазвичай розуміється, не вів. Він вважав і не раз

говорив, що його справжні» щоденники» – тобто замітки про найцікавіші зустрічі або епізоди з

життя, – це його замальовки в альбомчиках, число яких надзвичайно велике. Він заносив до них

усе, що його око художника спостерігало, схоплювало, що було йому цікаво і потрібно для

пам’яті...

РОСЛА СЕРЕД КАРТИН, зі спогадів Е. Пастернак

Мій дідусь помер через рік після мого народження. Але він був увесь час серед нас. Я росла серед

його дивних картин, розвішаних на стінах будинку...

Ми знали, що замкнена кімната – це дідусева кімната. Іноді нам дозволяли туди зайти – там увесь

час на вікнах висіли подерті фіранки.

Кімната була заповнена старими меблями, мольбертами, паперами, полотнами, одягом дідуся й

мами.

ПРИЇХАВ ПАСТЕРНАК З ДРУЖИНОЮ, з «Щоденників» Л. Толстого

1 травня 1909 р.

Вчора приїхав Пастернак з дружиною і Могилевський. Могилевський захоплююче грав. Я плакав

не перестаючи.

БАГАТО ЗАПОЗИЧИВ У ПОЛЄНОВА, з нарису Р. Ліхт «Чернетка біографії Бориса

Пастернака»

Після того як восени 1889 року Леонід Осипович остаточно оселився з дружиною в Москві,

відновилися його відвідування гостинного будинку Полєнових в ампірному особняку купчихи

Фролової. На малювальних вечорах панувала дружня, творча атмосфера. Художники по черзі

позували один одному, порівнювали малюнки, що вийшли, обмінювалися думками. Такі зустрічі

проводилися двічі на місяць.

Для молодого Леоніда