АРКАС Микола Миколайович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Історик, етнограф, композитор.

З військової родини. Батько, Аркас М., – морський офіцер.

Народився 26 грудня 1852 р. в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 13 березня 1909 р. в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався в одеській приватній гімназії, фізико-математичному факультеті Новоросійського

університету.

Служив в канцелярії військово-морського відомства, ад’ютантом командуючого Чорноморським

флотом, в губернському управлінні, почесним мировим суддею, брав участь у виставах як

самодіяльний актор.

Як композитор дебютував оперою «Катерина» (1892), поставити яку в Малоросії заборонила

цензура і прем’єра відбулася у Москві (1899).

А. – автор глибокого дослідження «Історія України-Русі» (1908).

Наш земляк – засновник культурно-освітньої організації «Просвіта» в Миколаєві (1907). Одним з

найголовніших її завдань А. вважав впровадження в народну освіту української мови. На власні

кошти він відкрив в с. Богданівка чотирикласну школу.

Незважаючи на те, що А. одружився, по суті, за вказівкою батька, у шлюбі він був щасливим. А от

що стосується матеріального становища мецената, то під кінець життя родини прийшлося вельми

сутужно. На його похорон пішло останнє.

Нині в м. Миколаїв одному з ліцеїв присвоєно ім’я видатного земляка.

Серед друзів та близьких знайомих А. – П. Ніщинський, І. Мечников, М. Кропивницький, І.

Сєченов, В. Доманицький, В. Степаненко, О. Ковалевський, А. Желябов та ін.

***

ОБСТАВИНИ ВИМАГАЮТЬ ЗНАНЬ

, з політичного кредо М. Аркаса

Народ i на крихту не мав політичного досвіду, щоб зрозуміти сучасні обставини.

ТРУДЯЩІ І СМИРНІ, з книги М. Аркаса «Історія України-Русі»

Ще за часів Готів грецькі письменники згадують про племя – Славян. Вчений письменник

Шейноха каже, що призвище «Славяне» сталося од латинського слова sclave, – тобто раб»,

«невольник». А звалися вони так через те, що Нормани, або Варяги, котрі жили на півночі, на

Скандинавському півострові, ідучи Дніпром у Византію, часто нападали на побережніх

славянських жителів, забірали їх у неволю і за велику ціну продавали у Царьгороді

(Константинополі). Славян і в Греції і в Римі дорого цінували, бо то були люди здорові, трудящі і

смирні.

Усе славянське племя поділяється тепер на три великі групи (частини). Хоч вони й зрідні одні

другім, але з давніх-давен почали кожна своє осібне життя і через те мають кожна й свою осібну

історію.

Групи ці такі:

…3. Третю групу – східних славян літописець Нестор… поділяє на ріжні племена; звалися вони

так: ті, що жили по полях над Дніпром, – звалися Поляне; по лісах понад річкою Припетью –

Деревляне, або Древляне; на Волині жили Дуліби; у Чернигівщині понад Десною – Сіверяни;

понад р. Сулою – Суличі; понад Дністром – Тіверці; понад р. Західнім Бугом – Бужане; коло

Чорного моря – Угличі; у Галичині – Хорвати і Лучане; понад р. Березиною і р. Припетью у

Пинській драговині і болотах – жили Дреговичі; над рікою Двиною і р. Полотою жили – Полочане

і Кривичі; на р. Сожі і р. Оці жили Радимичі і Вятичі; якимсь побитом частина Полян забралася аж

на озеро Ильмень, збудували там город Новгород і жили осібно од инших славян серед Чудського

народу, що заселяв той північній край.

…Найдавніші городи у славян були: Київ – у Полян, Любеч і Чернигів – у Сіверян, Полоцк – у

Полоча, Смоленськ – у Кривичів, Коростень – у Древлян, Новгород на оз. Ильмені і Луцьк – у

Дулібів.

…Славяне були люди смирні, тихі і роботящі, у походах виносливі, у боях сміливі і міцні.

Особливо вражала сучасних чужинців їх привітливість, свободолюбність та самостійність їх

жінок. Бранців або невольників своїх вони не дуже силували до роботи і через кільки часу або

пускали на волю, або приймали до своїх громад, як вільних людей.

…Славяне вірували, що усим світом правлять багато богів; усякі сили природні почитували вони,

як якогось бога.

…Шлюб у давніх Славян робився так: парубок, або й жонатий чоловік (бо у них було й по багато

жінок), сплачував родичам дівчини, котру хотів взяти собі за жінку, …обдаровував їх

подарунками; часом він сплачував родові молодої викуп, а часом, умовившись зі своєю любкою,

умикав її, себто силоміць, або крадькома, завозив до себе.

…Поляне були найбільш розвинуте племя по-меж Славян Руських. Ще при кінці VIII віку… звали

їх Греки «Русами», як оповідають про те грецькі та арабські письменники. Це була здавна вже

добре впорядкована Славянська держава.

…Часті зносини Полян з Греками давали їм багато способу задля їх культурного розвитку.

ДОПОМАГАТИ РОЗВОЄВІ УКРАЇНСЬКОСТІ, із статуту культурно-освітньої організації

«Просвіта», заснованої М. Аркасом

1. Товариство має на меті допомогти розвоєві української культури і першим чином –

українського народу його рідною мовою, працюючи в м. Миколаїв.

НЕ МАЛИ ПРАВА НАВІТЬ МИСЛИТИ, з промови М. Аркаса на відкритті культурно-освітньої

організації «Просвіта» у лютому 1907 р.

Усі народи біль-менш мали спроможність здобувати собі освіту своєю рідною мовою, клопотались

за розвиток своєї національної культури. Над нами ж, українцями, важким гнітом впродовж більш

століття лежала заборона рідного слова.

За те, що ми з’являємо з себе самостійний народ, що ми маємо свою історію, що ми переживали

свої окремі важкі історичні часи, ми не мали права не те що прилюдно балакати, а навіть

мислити…

ДАВНО ЗАЦІКАВИВСЯ ВАМИ, з листа М. Лисенка М. Аркасу

Чув про вас багато разів зі взгляду Вашого