МАКАРОВ Степан Осипович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військово-морський теоретик, флотоводець, гідролог, полярний дослідник, океанограф. Фундатор

теорії нетонучості кораблів на теренах Російської імперії. У мореплавстві існує науковий термін

«ковпаки Макарова».

З військової родини. Батько, О. Макаров, – морський офіцер.

Народився 27 грудня 1848 р. (8 січня 1849 р.) в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської

імперії (нині – адміністративний центр однойменної області України).

Загинув 31 березня (13 квітня) 1904 р. поблизу м. Порт-Артурі Квантунської області Російської

імперії (нині – м. Люйшунь провінції Ляонін КНР), коли броненосець «Петропавловськ»

підірвався на японській міні.

Віце-адмірал (1896).

Закінчив Миколаївськ-на-Амурі морехідне училище, прирівняне до штурманського (1858-1865).

Рідкісний випадок: перед генерал-адміралом великим князем Костянтином Миколайовичем було

порушене клопотання про випуск М. «не в приклад іншим» не кондуктором, а в гардемарином

нарівні з вихованцями Морського корпусу. З 15-річного віку ходив на низці суден в якості

штурманського кадета.

Служив спеціалістом з забезпечення нетонучості броненосців (1872-1876), головним інспектором

морської артилерії (1891-1894), молодшим флагманом ескадри Балтійського моря (1894),

командуючим ескадрою в Середземному морі (1894-1895), командуючим ескадрою Балтійського

моря (1896-1898), головним командиром Кронштадського порту і військовим губернатором м.

Кронштадт (з 1899), командуючим Тихоокеанською ескадрою (1904).

Кавалер орденів Георгія 4-го ступеня, Станіслава 3-го ступеня, Анни 3-го ступеня.

Удостоєний золотої шаблі з написом «За хоробрість».

Лауреат Макр’ївської премії, золотої медалі Російського географічного товариства.

Здійснив дві навколосвітні подорожі: на корветі «Витязь» (1886-1889) та зі своєю ескадрою (1894-1896), а також – арктичні експедиції на криголамі «Єрмак» (1899; 1901).

Учасник російсько-турецької війни (1877-1878),

Друкувався в журналах «Морський збірник», «Нотатки Петербурзької академії наук».

Як військово-морський теоретик дебютував в «Морському збірнику» роботою «Інструмент

Адкінса для визначення девіації в морі» (1867).

Потім настала черга двотомника «Про обмін вод Чорного та Середземного морів», доробків

«Дослідження з нетонучості кораблів», «Броненосний човен «Русалка», «Про припинення

підвідної течі на суднах», «Трюми дводонних суден», «Засоби проти затоплення суден», «Витязь»

і Тихий океан», «Єрмак» в льодах», «Розгляд елементів, які складають бойову силу кораблів»,

«Про непотоплюваність суден», «Розмірковування з питань морської тактики», «Без вітрил».

Всього на його рахунку – понад 50 наукових робіт в різних галузях військово-морської справи:

тактика, артилерія, міни, океанологія и т.д.

Наш земляк – винахідник низки пристроїв для відкачування води, рейкового пластиру для швидкої

ліквідації пробоїн, системи вирівнювання крену і диференту, ковпаків для бронебійних снарядів, основоположник теорії нетонучості кораблів, один з організаторів побудови міноносців і

торпедних катерів.

Він першим у світі застосував торпеди проти турецьких броненосців (1877).

Іменем нашого земляка названо місто в Сахалінській області РФ, Миколаївський національний

університет суднобудування, Санкт-Петербурзька державна морська академія, вулиця в Москві, а

також рейковий пластир і ковпаки для бронебійних снарядів.

Пам’ятник М. встановлений в російському м. Владивосток, меморіальна дошка прикрашає

будинок в українському м. Миколаїв, де він народився.

А на будинку Міжнародного океанографічного музею в Монако серед інших знаменитих кораблів

є й ім’я «Vitiaz».

Серед друзів та близьких знайомих М. – Ф. Врангель, М. Міклухо-Маклай, Д. Менделєєв, О.

Попов, І. Єндогуров, М. Скобелєв, П. Чихачов, Г. Бутаков, О. Свердруп, Ф. Керн, В. Козакевич, К.

Якимов, С. Тиртов та ін.

***

ДЕНЬ, МОВ ЖИТТЯ

, з життєвого кредо С. Макарова

Проводь кожний день так, буцімто це – все твоє життя.

ДУРНІ КОМАНДИ, з професійного кредо С. Макарова

Ступінь старанності особового складу човна залежить від розумності самої роботи.

ГРОШОВІ ВИНАГОРОДИ НЕ ПОТРІБНІ, з щоденника С. Макарова

Яка жалюгідна індикаторна сила і швидкість для неброньованого судна в 3000 т. Корвет можна

вважати невдалим щодо руху, проте не моя справа це розголошувати. Справа командира – дати

ім’я своєму судну і змусити офіцерів полюбити його і вважати незрівнянно вищим за інші кораблі.

…Визначення морськими призовими правилами грошової винагороди військовим чинам за

здійснені ними військові подвиги не підходить духу російського воїнства. Призове право занесене

до нас із заходу, і корінь його не відповідає ґрунту.

Кожен військовослужбовець під час війни покликаний…бити ворога всіма залежними від нього

засобами…Начальство знайде, яким чином винагородити тих, хто відзначився.

Російський воїн йде на службу не заради грошей, він дивиться на війну як на виконання свого

священного обов’язку…і не чекає грошових винагород за свою службу…

Я завжди дивився на справу таким чином, і в минулу війну я захопив біля ворожих берегів 9

вітрильних суден… Я всі 9 знищив…, хоча не було ніякого утруднення привести їх у російський

порт.

Мої дії мали на меті справити враження на турецьких каботажних моряків і пригальмувати

перевезення вантажів між турецькими портами. Цих результатів я досяг швидше, спаливши

кораблі на виду у турків, ніж аби відвів їх до російських берегів для отримання призових

грошей…

Усе вищевикладене не потребує міжнародного схвалення. Ми повинні оголосити ці правила з

початком війни і чи погодиться з цим ворог чи ні, – байдуже. Треба його розбити, тоді він,

напевно, з усіма нашими