на Усесвітній Виставці в Парижі в

1867 р.

У мемуарах дочка Ванди – львівська поетеса Мариля Вольська згадувала, що у важкі роки, коли

підкралися потреба і хвороби, батьку з матір’ю довелося розпродати полотна Гроттгера, які

залишилися в родині та свято нею зберігалися (багато картин купив меценат і магнат з Роздола –

Лянцкоронський). «Після цього в будинку запанувала порожнеча, як після похоронів», – згадувала

Мариля.

У Кароля Млодніцького після цього стався серцевий напад, а Ванда надовго занурилася в похмуру

мовчазну меланхолію.

Набагато пізніше в старості вона замовить скульпторові алегоричну групу, на якій буде зображена

сама Ванда, котра простягає руки в благанні до портрета коханого. Ця скульптура і понині

прикрашає хол львівського Домініканського Собору.

ДУБ ЗАКОХАНИХ, з статті П. та І. Радковців «Львівський «Край світу» та його мешканці»

Перш ніж стати дружиною Карла Млодніцького Ванда Монне була нареченою художника Артура

Гроттгера. Романтичне захоплення, що виникло поміж них, не мало щасливого завершення через

смерть нареченого.

На спомин про це велике кохання у Єзуїтському городі (сьогодні парк ім. І.Франка) було

посаджено дуб який називали «Дубом закоханих». Ось як про це дерево писав у своїй книзі

«Lwow stary i wczorajszy», виданій у 1910 році, Ф. Яворський: «Мало хто чув про цю пам’ятку, хоча багато люду проходить поруч з сорокалітнім деревом, на якому знаходиться шмат бляхи з

написом «Дуб Артура Гроттгера». Якщо йти бічною алеєю від вул. Міцкевича можна бачити

навпроти будинку №22, поруч з лавкою, на газоні ліворуч, ідучи від міста, стоїть дуб, досить

дивний і занедбаний».

Посаджений у вазон рукою Артура він мав символізувати вічність кохання та щастя. Дуб, подарований Гроттгером нареченій, згодом став сумною пам’яткою бажань яким не судилось

сповнитись. І коли дереву стало затісно у вазоні, дуб став власністю міста, яке звеліло посадити

його в Єзуїтському городі і опікуватись ним. Багато закоханих приходили колись до цього дуба, щоб доторкнувшись до нього вберегти своє кохання.

Карл Млодніцький, колега й товариш А. Гроттгера через чотири роки після смерті митця

одружився з Вандою Монне і їх дім на «Краю Світу» став немов би музеєм пам’яті Гроттгера. У

родині зберігався альбом, який був «вівтарем» у їхній квартирі, у ньому знаходились роботи

Артура Гроттгера й небагатьом дозволялось зазирнути у цю «сумну, важку, оправлену залізом

чорну книгу», що була святинею у домі.

ПОПЕРЕДНИК НАДИХНУВ, з статті «Яцек Мальчевський» на staratel.com

У 1882-95 роках, звернувшись до творчості Юліуша Словацького і Артура Гроттгера, створив

багато реалістичних картин на теми січневого повстання 1883 року («Неділя в шахті», «На етапі»,

«Богослужіння напередодні дня Всіх святих у засланців»), позначених темним монохроматичним

колоритом.

ДОСЛІДИВ ГРАВЮРУ, з розвідки Х. Дорожовець «З печаттю правди на душі»

По завершенні юридичної кар’єри Олександр Павенцький влаштувався бібліотекарем в

Інститут суспільних наук. Він витягнув на світ Божий одну з відомих гравюр Артура

Гроттгера і написав про неї дослідницьку працю.

Помер Олександр Павенцький у 1983 році. Очевидно, комусь було вигідно, щоб його ім’я

вписали в біографію музею аптечної справи тільки згодом.

ПОГРАБУВАННЯ З ЖЕРТВАМИ, з інформації Н. Онисько «Без строку давності»

У Польщі правоохоронці затримали двох чоловіків, які нібито зізналися у злочинах, скоєних 12

років тому у Львові. Йдеться про зухвале пограбування Львівської галереї мистецтв, під час якого

вбили двох її працівників, та пограбування музею старовинної зброї «Арсенал».

Усе це працівники галереї з’ясували вже згодом. А того дня вони точно знали лише про те, що на

сходах картинної галереї вбито двох їхніх колег. Дмитро Шелест, завідувач відділу західного

мистецтва, та Ярослав Волчак, заступник директора з господарської частини, намагалися зупинити

злочинців і загинули від їхніх куль. Тоді викрали полотна: «Битва під Віднем» Яна Матейка та

«Ноктюрн» і «Об’єднання»Артура Гроттгера.

Довкола крадіжки було багато чуток. Наприклад, говорили про те, що вона виконана «на

замовлення», оскільки поцуплені речі не мають надзвичайної мистецької вартості, оцінити їх може

насамперед фахівець-колекціонер. Окрім того, автори обох картин – поляки, тож підбір видавався

не випадковим.

ЗА ЧУЖІ ГРОШІ, з повідомлення «Фрески у Вірменському соборі реставруватимуть поляки»

Радіо 4U

У соборі польські фахівці працюватимуть над мініатюрою «Євангеліст Іван з Прохором» та

фрескою Яна Розена «Благовіщення». Також поляки хочуть реставрувати настінну епітафію

Каролю Мікулі – засновникові львівської фортепіанної школи та улюбленому учневі композитора

Фредеріка Шопена.

Додамо, що цьогоріч група польських та українських реставраторів також працюватиме на

Личаківському цвинтарі. Зокрема, за польські гроші відновлять гробівці художника Артура

Гроттгера, вірменського архієпископа Ісака Ісаковича, українського поета та громадського діяча

Маркіяна Шашкевича.