світової війни, крім трагічних моментів, був і один курйозний епізод, про який не згадують

військові хроніки. Справа в тому, що спочатку американський десант ніс вельми чутливі втрати

від... мікроскопічної цвілі. У вологому і жаркому кліматі ця дивовижна вона в лічені дні

перетворювала на потерть бавовняні, брезентові тенти і намети, залишаючи елітні частини армії

під пекучим сонцем і тропічними зливами буквально в чому мати народила.

Становище здавалося таким серйозним, що Міністерство оборони США змушене було навіть

організувати спеціальний науковий центр в Нейтіці (штат Массачусетс). Саме там з

обмундирування, що розклалося, виділили грибок, який виробляє незвичайно агресивні ферменти

– целюлази, які і руйнували целюлозну основу тканини.

Справедливості заради відзначимо, що насправді честь відкриття мікроорганізмів, котрі

розщеплюють целюлозу, належить нашому співвітчизникові – російському мікробіологові В. Л.

Омелянському.

Проте до цього за допомогою ферментів (без мікроорганізмів) вдавалося розкладати лише

аморфну або розчинну похідну целюлозу, наприклад карбоксиметилцелюлозу, котра при

заварюванні утворює драглистий клейстер (добре знайомий в побуті шпалерний клей). Целюлази,

розрізаючи довгі молекули КМЦ, на очах перетворюють холодець на ріденький киселик.

Ферменти ж нового гриба цим не обмежувалися. За пару днів за температури 30-50оС вони майже

без залишку розкладали бавовняне волокно. А бавовняна целюлоза (так звана целюлоза I) має

справжнє кристалічне укладання, стабілізоване міжмолекулярними водневими зв’язками. Вона

настільки щільна, що між сусідніми молекулами не проникають навіть протони. Недаремно окремі

кристаліти бавовняного волокна витримують кип’ятіння в міцних розчинах соляної кислоти!

ДВІЧІ ПОСПІЛЬ ВИГРАВ У ЧИГОРІНА, з кореспонденції В. Трубіцина «Санкт-Петербург в

історії знакових ігор»

Академік В. Л. Омелянський за визначенням «Шахового аркуша» – поважний ветеран

чигорінських часів.

...Він виріс в сім’ї шахістів: і батько, і обидва старших його брати грали в шахи на дуже

пристойному рівні. Причому (майже як в казці) старший брат А. Омелянський мав 2-у категорію,

середній брат (відомий лікар П. Омелянський) був сильним гравцем 1-ої категорії.

Що ж в такій ситуації залишалося молодшому братові? Тільки перевершити їх!

І ось в турнірі-гандикапі 1902 року Василь Омелянський залишає позаду себе... М. Чигоріна, Е.

Шифферса і А. Романовського! А вже наступного – завойовує 3-е місце в турнірі шахістів першої

категорії.

Ще через рік на першості Петербургу він обіграє М. Чигоріна і займає 3-е місце з результатом 7,5

очок з 11.

Широко відомий малюнок Г. Баклеансона: знаменитий гросмейстер Акиба Рубінштейн, який на

початку ХХ століття був одним з претендентів на світову шахову корону, грає з ученим-

мікробіологом Василем Омелянським. Малюнок був зроблений 22 грудня 1906 року в Петербурзі

під час IV Всеросійського шахового турніру. Як відомо, ця партія закінчилася внічию.

Шахи були настільки популярними в ученому середовищі, що 12 квітня 1910 року відбувся матч

на 30 дошках між сильними гравцями петербурзьких шахових збірних і командою петербурзьких

вузів! На ньому В. Омелянський розгромив свого суперника за 16 (!) ходів.

Понад десять років В. Омелянський входив до правління шахових зборів.

Він також відомий дослідженням теорії дебютів, а в 1914 році був серед переможців конкурсу

розв’язання шахових композицій.

ШЛЕМО ВІТАННЯ, з підпису на фото, адресованого Л. Омелянському

Високошановний Василю Леонідовичу! Російські шахісти з Бреславля шлють Вам привіт.

О. Альохін, Д. Пшепюрка, А. Рубінштейн, С. Розенталь, Б. Грегорі та інші.