ЗМУСИЛА СУПЕРНИЦЮ ПОМИЛЯТИСЯ, з інтерв’ю С. Руденка О. Кучеренко
– Бабуся чемпіонкою світу стала завдяки своїй витримці. Старт гри був досить скромним. Але
коли вона увійшла до смаку, отримала перемогу над головною конкуренткою – Ольгою Рубцовою.
Потім була важлива зустріч з голландською шахісткою. Гра складалася не на користь бабусі,
врятувати її могло лише диво. Але вона сиділа за столиком з таким виглядом, ніби усе йшло
чудово. Її холоднокровність вивела суперницю з себе. Голландка почала помилятися і зрештою
програла.
...У шахи грала до смерті, а ще обожнювала преферанс.
БУЛА БІБЛІОМАНКОЮ, з спогадів К. Бішард
По-справжньому ми подружилися, незважаючи на велику різницю у віці, у Волгограді на першості
спортивного товариства «Труд». Ми мешкали в одному номері. Людмила Володимирівна
постійно щось читала, особливо ночами і страшенно заважала мені спати. Проте ці незручності
швидко компенсувалися: я розуміла як багато мені дає спілкування з нею. Мабуть, вона була
однією з тих, хто мав величезний вплив на мій розвиток.
Пам’ятаю своє роздратування, коли глибокої вночі учергове побачила ввімкнену лампу і книгу в
руці сусідки. «Що ви читаєте»? – запитала я. «Великий Гетсбі» – відповіла Людмила
Володимирівна.
У той час мало хто чув про Хемингуея, не то що про Скотта Фіцджеральда... І тут на мене полився
такий потік інформації, зазвучали такі імена, такі факти з життя відомих письменників, що моє
бажання зайняти перше місце в змаганнях перейшло в бажання слухати, слухати і слухати її...
...Велике задоволення вона отримвала від розмов про книги і живопис. Шахістка мала чудову
бібліотеку, книги для неї були живими. Вона дуже любила їх дарувати і давати читати.
Пам’ятаю її розповідь про те, як вона їхала в Москву в купе з двома попутниками – чоловіком і
жінкою. Вона читала книгу історика Щоголєва про Пушкіна (довоєнне видання). Це зараз книгу
перевидали, а у той час це був раритет. Жінка поглядала в її бік і нарешті попросила книгу
почитати. Людмила Володимирівна, звичайно ж, прохання виконала, залишивши свою
ленінградську адресу. Яким же було її здивування, коли отримала з Москви бандероль з книгою і
лист подяки за підписом Аріадни Ефрон. Виявляється, її попутницею була донька поетеси Марини
Цветаєвої.
ДУТЕ ЧЕМПІОНСТВО, з статті Г. Слон і Л. Лакова «Чесні шахи»
Після того, як Ботвинник запанував на шаховому троні Сталін, природно, вирішив прибрати до
рук і жіночу корону. Після загибелі Віри Менчик у світі не залишилося пристойних шахісток і
стати чемпіонкою могла стати будь-яка.
Жіночий матч-турнір на першість світу 1949-1950 рр. проходив в Москві, тому, ясна річ, новою
чемпіонкою могла стати лише радянська шахістка. Кандидаток на почесну роль було чотири: три
зрілі тітки далеко за сорок Бикова, Рубцова, Руденко і молода Валентина Білова.
...У Москві стояв лютий мороз, а в готелі, де жили іноземки, частенько відключали то опалювання,
то гарячу воду. Заморожені гості про шахи і не думали, мріючи швидше втекти з «гостинної»
столиці.
У шаховому відношенні західним другорозрядницям теж доводилося несолодко – радянським
допомагала низка сильних майстрів і гросмейстерів. У турнірному залі майже безвилазно чергував
тоді ще зовсім молодий, але вже знаменитий Смислов, який постійно підморгував або кивав
головою, намагаючись підказати вірний хід. Партії радянських шахісток були складені заздалегідь
і нескінченно догравалися, аби в потрібний момент забезпечити необхідний результат лідерові.
У результаті, за кілька турів до фінішу з’ясувалося, що перші чотири місця забезпечено нашим
шахісткам. На очко від лідируючої Руденко відставала Валя Білова, і партія між ними мала
вирішити долю чемпіонства.
Увечері в готельному номері вони сіли за дошку, щоб завтра на публіці спокійно оформити
потрібний результат. Білова отримала позиційну перевагу, проте прогавила тактичний удар і
опинилася в безнадійному становищі. Поразка явно не входила в її плани, і боротьба несподівано
вийшла за межі шахівниці. З вигуком:
– Ах ти стара сука! Я все одно тебе завтра обіграю, – Білова широким жестом змела усі фігури з
дошки.
Руденко не залишилася у боргу. Розгублений голова шахової федерації спробував було урезонити
Білову:
– Валю, та ви що?! Адже ми домовилися. Ми ж граємо в чесні шахи!
У відповідь Білова вчепилася Руденко у волосся, а незабаром не витерпіли й представники сильної
статі. Через пару хвилин дим битви розвіявся, розбіяк вдалося розтягти по різних кутах і очам
з’явилася сумна картина. Номер повністю розгромлений, тренер Руденко Толуш задумливо
обмацував сливу, яка несподівано виросла під лівим оком, а жених Білової майстер Борисенко
ніжно притискав хустку до розпухлого носа.
Становище врятував прибулий куратор з НКВД. Пообіцявши відправити усіх учасників шахового
побоїща далеко-далеко від Москви, він швидко навів лад. В результаті досягнутого компромісу
наступного дня неабияк пошарпані Руденко з Біловою зробили швидку нічию, і незабаром світ
отримав нову чемпіонку.
«Чесний турнір» благополучно завершився.
І СТАЛИ УКРАЇНСЬКІ ЛУБНИ БІЛОРУСЬКИМИ ЛЮБНАМИ, казус
У 1955 р. О. Котов и М. Юдович видрукували у Москві книгу «Радянська шахова школа»,
розраховану на широке коло читатчів. В ній шановні автори чорним по білому написали, що Л.
Руденко «народилася в білоруському місті Любни», а грати в шахи її навчив батько – «шкільний
учитель».
Щодо професії тата – все зрозуміло: не міг же у перої радянської чемпіонки світу він бути
дворянином. А от казус з містом народження... геть незрозумілий!
МЕДАЛЬ ПІШЛА НА КОРОНКИ, бувальщина
Золоту медаль, яка тоді була повністю з дорогоцінного металу, Л. Руденко пустила собі на зубні
коронки. А коли лавровий вінок засохнув,