запланована чи ні ...позначається на майбутній дитині. Жінка має

два шляхи: перервати або зберегти вагітність. Але як вона ставитиметься до дитини під час

вагітності і після неї, чи не стане та прихованим винуватцем якихось планів, занапащеної кар’єри

чи невдалого особистого життя; чи не буде малюк мішенню для того, аби зірвати на ньому власне

роздратування, розчарування, а, можливо, навіть агресії? Чи будуть прикладені жінкою всі

зусилля для того, щоб малюк відчував себе комфортно, в усіх відношеннях, як в материнській

утробі так і в її руках? Про це людство замислювалося з давніх давен.

...У 1754 р. вийшов указ сенату про відкриття повивального інституту при виховному будинку для

підготовки середнього акушерського персоналу на теренах Російської імперії. У 1764-му відкрито

перший повивальний госпіталь у Москві, а в 1771 – Петербурзі. У 1784 р. при пологовому

госпіталі в Петербурзі відкривається повивальне училище, яке в 1789 р. переведять до Москви.

Цього ж часу стосується поява на теренах Російської імперії перших освічених лікарів-акушерів і

оригінального керівництва з акушерства. Піонерним слід вважати підручник Нестора

Максимовича Амбодика-Максимовича під назвою «Мистецтво повивания, або наука про бабську

справу».

...Він видозмінив і поліпшив викладання акушерства, ввів в практику застосування акушерських

щипців і не існуючу до нього демонстрацію дій на фантомі, виготовленому за авторською схемою.

Величезною його заслугою є написання керівництва з акушерства. Це була краща праця 18

століття в цій області.

Велика заслуга Амбодика-Максимовича полягає також в підготовці ним першої російської

ботаніки, виданої в Петербурзі 1795 року.

Амбодик-Максимович був також першим вітчизняним фітотерапевтом, який прагнув науково

обгрунтувати лікувальне застосування рослин, і видатним для свого часу популяризатором

медичних і природних наук, котрий багато зробив для поширення медичних знань.

ДЛЯ ІНОЗЕМЦІВ ВІН БУВ «ГЛЮПИЙ ТУРОК», з оповідання В. Пікуля «Гарне ім’я

Берегиня»

Перший в ряду російських вчених акушерів – Нестор Максимович, котрий збагатив своє прізвище

латинською приставкою «Амбодик». Син українського священика, він сам поїхав учитися в

Європу, а стипендію княгині Голіциної став одержувати вже в Страсбурзькому університеті.

Амбодик повернувся на батьківщину з найвтішливішим атестатом, проте в Росії через іноземців

поневірявся по військових госпіталях, поки не вчинив їм скандалу:

– Що ви мене біля солдатів тримаєте, якщо ніхто з них народжувати не збирається? Не заради

військових готував я себе до мистецтва повивального, от і призначте мене по потребі.

У столиці він став навчати акушерок, читав наукові лекції російською мовою, що тоді здавалося

нечуваною зухвалістю... Лекції його завжди були публічними, їх відвідувало безліч жінок, а щоб

не ображати їхньої сором’язливості, Максимович-Амбодик замовив скульптору-»фантом»

жіночого тазу, з лона якого наочно з’являвся макет дитини, виточений з дерева.

У 1782 році Нестор Максимович став професором «повивального мистецтва», його школа згодом

виросла в Повивальний інститут. Нарешті, з’явилася книга Максимовича під назвою «Мистецтво

повивання, або Наука про жіночу справу» – перша в Росії капітальна праця про жіноче здоров’я.

Ознайомившись з нею, я сказав:

– Який там акушер? Так може писати лише поет...

Я не помилився. Максимович-Амбодик оспівав свою справу у віршах, виступаючи в них за

здоров’я матері і дитини. Він був невтомним у своїх працях, і при ньому гінекологія міцно

зімкнулася з розвитком російської педіатрії. Жінок він переконував:

– Мила моя! Зачати дитя та народити його – це лише початок справи, на це і дурнувата здатна. А

ви маєте зберегти себе, пам’ятати, що молоко ваше суть краща годівля у світі. Навчитеся

правильно сповивати і удягати своє чадо, як гуляти з ним, чим нагодувати, не забувайте про дитячі

забави...

…Ви думаєте, що Максимович-Амбодик став головним у своєму інституті? Як би не так:

приїжджі лікарі і відверті шарлатани тримали його в «чорному тілі», а начальником інституту став

віденський пройдисвіт Йосип Моренгейм. Коли співрозмовники не розуміли його латини, він

переходив на німецьку, а коли не розуміли й німецького, Моренгейм виходив із себе:

– О, шорт? Ти є глюпий... турка!

Понад усього він піклувався про одержання казенних дров, а себе зараховував до хірургів. Але

коли візьметься за операцію, то людину обов’язково заріже.

Заздрячи славі Максимовича-Амбодика, Моренгейм теж написав книгу з акушерства, й випустив її

у світ з портретом імператриці на титульному листі, начебто Катерина II була в країні головною

породіллею. Нарешті в Петербурзі дізналися, що Моренгейм самозванець, котрий не мав навіть

лікарського диплому і саме – на своє лихо» – зажадав дрівець на зиму від самого Павла I. А який

був цей імператор, читачам розповідати не треба, вони самі знають.

– Щоб і духу його не було! – закричав цар...