вважає справедливість, як найнадійніший і

постійний засіб інтерпретації закону. Розвиваючи це положення, він підноситься до ідеалів

римської aequitas і англійського суду справедливості.

Боровиковський вчить судовій творчості на ґрунті індивідуалізації життєвих відносин і бореться з

формалізмом і схилянням перед буквою закону, що часто зустрічається в шаблонному

російському правосудді, проте рішуче відкидається в Західній Європі, особливо після появи

цивільних кодексів Німеччини і Швейцарії.

Боровиковський учить справжнім початкам нового процесу, що знаходять тепер, після його

смерті, загальне визнання в Західній Європі. Тут він відстоює перш за все широку гласність, вимагаючи публічної наради суддів при ухвалі рішення і засуджуючи звичай вирішувати справу, не виходячи з дорадчої кімнати в залу засідань, коли немає ні сторін, ні публіки.

Ці і подібні до них думки Боровиковського – не плід теоретичного вивчення; теорії він зовсім не

чіпає в своїх працях. Перед нами – плід самостійних роздумів вдумливого і гуманного судді-

самородка, перевірених багатим суддівським досвідом. У низці судових рішень, складених

Боровиковським і доданих до збірки, автор показує на ділі, що те, що він сповідує, може бути і в

умовах російської дійсності.

...Російська судова практика зобов’язана Боровиковському лише роз’ясненнями її завдань та

ідеалів, не тільки зразками високої судової творчості, – йому належать видання, котрі донині

залишаються настільними у кожного юриста, є послідовним роз’ясненням основних джерел

російського цивільного права і процесу за даними касаційної практики.

ВІДРІЗНЯВСЯ АФОРИСТИЧНІСТЮ, з розвідки В. Сисоєва «Вони слугували і Феміді, і

музам»

Поезію важко уявити без Олександра Львовича Боровиковського. Випускник Харківського

університету, він деякий час після навчання працював там же, на юридичному факультеті. З

початком судових реформ зайнявся адвокатською практикою. За рекомендацією А. Ф. Коні

служив у Петербурзі товаришем прокурора, після чого знов став повіреним присяг, набув

популярності, особливо після захисту народників.

Серед обвинувачених на процесі «50-ти» була Лідія Фігнер, молодша сестра Віри Фігнер.

Спілкування з нею надихнуло адвоката на створення вірша «До суддів». Воно написане від імені

підсудної.

Тяжелою работой я разбита...

Но знаешь ли, в душе моей, на дне,

Тягчайшая из всех улик сокрыта:

Любовь к родимой стороне.

Но знай и то, что, как я ни преступна,

Ты надо мной бессилен, мой судья...

Нет, я суровой каре недоступна,

И победишь не ты, а я...

Як поет Боровиковський користувався чималою популярністю в літературному середовищі і в

крузі молоді. Писав він і балади, елегії, думки, які відрізнялися ясністю, строгістю форми і

афористичністю.

ПРАДІД КОНКУРУВАВ З НЕКРАСОВИМ, з інтерв’ю В. Желтова «Алла Осипенко: «Я

виросла в сім’ї, де над усе була Батьківщина»

Захоплена публіка Великого драматичного театру імені Г. Товстоногова раз у раз зривалася на

оплески – тому що на сцені Алла Осипенко! У виставі, влаштованій для «улюбленої Терпсихори»

Романом Віктюком і солістами балету театрів Санкт-Петербурга.

– Алло Євгеніївно, ви – Осипенко...

– ... По батькові, по матері – Боровиковська. Так, мій предок – художник Володимир Лука

Боровиковський. А прадід Олександр Львович Боровиковський, сенатор і таємний радник, був

поетом. В популярності серед студентства змагався з Некрасовим. Всі його записки, які

зберігалися в будинку, я здала в публічну бібліотеку.

Тата в тридцять сьомому році посадили. Мама з ним розвелася. Коли я повинна була одержати

паспорт, мама просила, щоб я змінила прізвище на інше. Мені здавалося це зрадою по відношенню

до батька, і я сказала: ні! Можливо, дорослі хотіли таким чином захистити мене від серйозних

неприємностей, не знаю. Ми з мамою більше ніколи не торкалися цієї теми.

... Ось захоплюються: Флоренція! Так, красиво! Але там, як говорить Макарова, куди не плюнь –

скрізь музей! Добре, коли приїжджаєш подивитися Флоренцію, проте коли ти працюєш і

заробляєш на життя копійки, тобі не до краси. Ти розштовхуєш туристів ліктями, аби не

запізнитися в студію.