ГЕРАСИМОВИЧ Борис Петрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Астроном, астрофізик.

З лікарської родини. Батько, Герасимович П., – головлікар повітової лікарні.

Народився 19 (31) березня 1889 р. в м. Кременчуці Полтавської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Полтавської області України).

Розстріляний 30 листопада 1937 р. в одній з сталінських катівень в м. Ленінграда СРСР (нині – м.

Санкт-Петербург РФ).

Закінчив Полтавську гімназію (1899-1906; 1909), фізико-математичний факультет Харківського

університету (1910-1914), аспірантуру (1914-1917).

Працював викладачем Харківського університету (1917-1931), завідуючим відділом (1931-1933),

директором (1933-1937) Пулковської обсерваторії.

Член Німецького астрономічного товариства.

Член Американського астрономічного товариства.

Член Французького астрономічного товариства.

Член Американського географічного товариства.

Член Президії Харківського Будинку вчених (1924-1931).

Лауреат премії ім. Павловського (1912).

Двічі лауреат премії Головнауки України (1922; 1926).

Лауреат премії ім. А. Крессі Моррісона Нью-Йоркської академії наук (1928).

Лауреат премії Французького астрономічного товариства (1934).

Лауреат Спеціальної премії академії наук СРСР (1936).

Спеціалізувався з проблем астрофізики. Одним з перших почав вивчати природу планетарних

туманностей; одним з перших вказав на необхідність обліку міжзоряного поглинання світла при

вивченні структури галактик; першим скрупульозно розглянув астрономічні аспекти космічних

променів; разом з В. Льойтеном визначив відстань Сонця від галактичної площини.

Друкувався в газеті «Правда», журналах «Вісті Російського астрономічного товариства»,

«Світознавство», «Bulletin Astronomique», «Російський астрономічний календар».

Як вчений дебютував дослідженням «Аберація світла і теорія відносності» (1912).

Потім настала черга доробків «Subatomic Energy and Stellar Radiation» (1928), «Physical properties of a gaseous substratum in the Galaxy» (1929), «Сонячна фізика» (1933).

Перу Г. належать також публіцистичні статті «Наркомосвіти забув про Пулковську обсерваторію»,

«Повне сонячне затемнення буде, мабуть, в СРСР» (1934), «Про розвиток астрономічних робіт в

СРСР» (1936).

Всього вчений залишив понад 170 наукових і публіцистичних праць.

Особисте життя нашого земляка не було вистелено трояндами: він рано втратив батька (1892); був

виключений з гімназії без права вступу до інших учбових закладів (1906); зазнав арешту і смерті

внаслідок наклепу. Постраждала і дружина, Герасимович О., яка «як член родини зрадника

Батьківщина» відсиділа 8 років у Воркуто-Печорському виправно-трудовому таборі.

Ім’я «Герасимович» присвоєно малій планеті №2126 (1970).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – О. і Л. Струве, С. Костинський, В. Льойтен, М.

Бобровников, Х. Шеплі, Д. Мензел, І. Балановський, Є. Перепьолкін, А. Білопольський, П. Яшнов, В. Газе, В. Фесенков, Г. Шайн та ін.

***

НЕ МУЗЕЙНИКИ І НЕ КАНЦЕЛЯРИСТИ

, з професійного кредо Б. Герасимовича

Музейний дух, спокій добре відладженої канцелярії обсерваторіям протипоказані – тут з

фабричною чіткістю мають працювати ентузіасти зоряної справи.

ПОГАНО, з статті Б. Герасимовича «Наркомосвіти забув про Пулковську обсерваторію»

Значення астрономії всім відоме. Як же піклується Наркомосвіти про найбільшу наукову установу

Союзу – Пулковську обсерваторію? Погано.

...Недоліки підготовки астрономічних кадрів майже самоочевидні. Погано йде справа з загальним

вихованням аспірантів.

...Для боротьби з нашим «провінціалізмом», для зміцнення нашої наукової роботи необхідні

закордонні відрядження як керівників інститутів, так і окремих працівників, особливо молодих.

...Будівлі давно не ремонтувалися, стелі протікають. Немає турботи і про матеріальне і культурно-

побутове обслуговування працівників. Ми потребуємо великих інструментів із застосуванням

нових фізичних методів дослідження. На одному ентузіазмі працівників базуватися неможливо.

ВІЧНИЙ ПАМ’ЯТНИК, зі спогадів В. Абалкіна

Його блакитні палітурки (підручника «Курс астрофізики і зоряної астрономії» – авт.), що

вкривають сторінки з викладом глибоких ідей будови зірок і галактик, результатів збагнення

таємниць і змінності блиску, стали вічним пам’ятником тому, хто був ініціатором видання цього

вітчизняного астрофізичного настільного керівництва – професорові Борису Петровичеві

Герасимовичу.

У ВИСЛОВЛЮВАННЯХ НЕ СОРОМИВСЯ, зі спогадів М. Гнєвишева

В обсерваторській бібліотеці існувало правило: не можна брати нові надходження, які були

представлені на виставці. На них потрібно було записуватися в чергу.

Герасимович проглядав журнал запису черговості на нові надходження. Іноді він викликав

співробітника і говорив: «У такому-то журналі з’явилася стаття з тематики Вашої роботи, а я не

знайшов Вашої заявки на цей журнал». Після цього йшло таке «рознесення», яке одержувати

вдруге уникали.

Ще приклад. Всі засідання Вченої ради і всі наукові доповіді, як астрофізичні, так і астрометричні

відбувалися в кабінеті директора і в його присутності. Знаючи тему майбутньої доповіді,

Герасимович завжди готувався до неї, і горе було доповідачеві, якщо він виявлявся менш

підготовленим, ніж директор. «Лаючи», Герасимович не соромився у виразах, на які був

надзвичайно винахідливим.

НЕ РАДЯНСЬКА ЛЮДИНА, з статті-виказу В. Тер-Оганезова «За викорінення до кінця

шкідництва на астрономічному фронті» в журналі «Світознавство» в 1937 р.

Для прикладу можна зупинитися на одному з цих шкідників (Герасимович Б. – авт.). Що він із

себе є? Це колишній есер, котрий прикинувся прихильником радянської влади. Пригадаємо його

контрреволюційний виступ в Харківському університеті років десять тому,