ГУРВІЧ Олександр Гаврилович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Біолог. Автор терміну «біополе» (1944).

З правничої родини. Батько, Гурвіч Г., – нотаріус.

Народився 27 вересня (9 жовтня) 1874 р. в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 27 липня 1954 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчив Полтавську класичну гімназію (1892), медичний факультет Мюнхенського університету

(1897).

Працював науковим співробітником і викладачем Страсбурзького університету (1901-1906),

служив лікарем в армії (1905-1907), був викладачем петербурзьких Вищих жіночих курсів (1907-

1918), Таврійського (1918-1925) і Московського (1925-1930) університетів, науковим

співробітником Всесоюзного інституту експериментальної медицини (1930-1948).

Лауреат Державної премії СРСР (1941).

Спеціалізувався з проблем цитології, ембріології, біофізики, теоретичної біології.

Розробляв теорію біологічного поля з метою пояснити спрямованість і впорядкованість в розвитку

і функціонуванні організмів; застосував мітогенетичні промені для аналізу фізико-хімічного стану

клітин в нормі і патології.

Запровадив поняття про неврівноважену молекулярну структуру живої протоплазми як її

фізіологічну реактивність; відкрив мітогенетичні промені – надслабке ультрафіолетове

випромінювання низки живих тканин і хімічних реакцій, яке стимулює ділення клітин (1923).

Як вчений дебютував статтею про ембріональний розвиток амфібій (1879),

Потім настала черга наступних доробків: «Morphologie und Biologie der Zelle» (1904), „Атлас і

нарис ембріології хребетних» (1906), «Спадковість як процес здійснення» (1912), «Про поняття

ембріональних полів» (1922), «Гістологічні основи біології» (1930), «Теорія біологічного поля»

(1944), «Мітогенетичне випромінювання» (1945), «Поняття „цілого» в світлі теорії клітинного

поля» (1947), «Вступ до вчення про мітогенез» (1948).

Задовго по смерті Г. вийшла книга „Принципи аналітичної біології і теорії клітинних полів»

(1991).

Всього наш земляк залишив понад 150 наукових праць.

На біологічному факультеті Московського університету функціонує лабораторія біофізики

розвитку, яка носить ім’я нашого земляка.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – В. Вернадський, І. Павлов, Г. Франк, Ю. Харитон, С.

Родіонов, В. Обручев, Бете, І.Тамм, Г. Дріш, В. Ру та ін.

***

НЕСТРИМНИЙ ПРОЦЕС,

з життєвого кредо

О. Гурвіча

Життя – це нестримний, структурований, цілеспрямований процес.

ЖИВА СИСТЕМА, з книги О. Гурвіча «Гістологічні основи біології»

Саме існування живої системи є, строго кажучи, найглибшою проблемою в порівнянні з якою її

функціонування залишається або повинно залишатися в тіні.

ТАЄМНИЦЯ БІОЛОГІЧНОГО ПОЛЯ, з статті О. Гурвіча «Принципи аналітичної біології і

теорії кліткових полів»

Наше формулювання основної властивості біологічного поля не має за своїм змістом ніяких

аналогій з відомими в фізиці полями (хоча, звичайно, і не суперечить їм).

ПРИВЕРТАЄТЕ УВАГУ, з листа А. Бете О. Гурвічу від 8 січня 1930 р.

Серед біологічних робіт, які публікуються з вашої країни, ніщо так не привертає увагу наукового

світу, як ваші роботи.

ВИПЕРЕДИВ ЧАС, з оцінки діяльності О. Гурвіча Л. Білоусовим

Питання було поставлене Гурвічем настільки широко і вичерпно, що будь-яка теорія морфогенезу,

яка може виникнути надалі, буде, за суттю, лише ще одним різновидом теорії поля.

ХУДОЖНИКОМ НЕ СТАВ, з нарису М. Аспіз «Це був великий учений»

У виборі професії Олександр Гурвіч не коливався і після закінчення гімназії відразу ж подався до

Німеччини з наміром вступити... до мюнхенської Академії мистецтв. На жаль, на вступних іспитах

хлопець провалився, проте не розгубився і того ж дня став студентом медичного факультету

університету.

Окрім лекцій на медичному факультеті, Гурвіч відвідував і заняття на історико-філологічному

факультеті, і художні школи. У тому, що його здібності до живопису достатньо скромні, він,

щоправда, переконався швидко і з третього курсу остаточно полишив думку стати художником,

цілком занурившись в науку.

...У 1914 році, на початку першої світової війни, Гурвіч був мобілізований, але за станом здоров’я

визнаний придатним для служби лише в умовах тилу. Його залишили в Петрограді і призначили в

госпіталь військово-медичної академії.

...У Сімферополі Гурвіч виявив особливе слабке ультрафіолетове випромінювання тваринних і

рослинних клітин, котре стимулює клітинне ділення, – мітоз. Тому він і назвав його

мітогенетичним.

...З початку Великої Вітчизняної війни (після короткого перебування в Казані) Гурвіч завідував в

Москві лабораторією мітогенезу в Інституті експериментальної біології.

У 1948 році після нещасливої сесії ВАСХНІЛ він пішов на пенсію (лабораторією до її закриття

завідувала його донька, доктор біології). І в домашніх умовах учений продовжував теоретичні

розробки, проводив досліди.

ВСЕ ЖИВЕ ВИПРОМІНЮЄ УЛЬТРАФІОЛЕТ, з розвідки О. Гавриша «О. Г. Гурвіч: справжня

історія біологічного поля»

О. Г. Гурвіча не задовольняв стан теоретичної біології початку XX століття. Його не привертали

можливості формальної генетики, оскільки він усвідомлював, що проблема „передавання

спадковості» корінним чином відрізняється від проблеми „здійснення» ознак в організмі.

Можливо, найголовніше завдання біології і до цього дня – пошуки відповіді на „дитяче»

запитання: яким чином з мікроскопічної кульки єдиної клітки виникають живі істоти у всій їх

різноманітності?

...Гурвіч приходить до розуміння впорядкованості в живому як „підпорядкованості» елементів

єдиному цілому – у протилежність їх „взаємодії».

...Він вперше розвиває уявлення про ембріональне поле –