часу надзвичайно. До речі, багато

пісень Дунаєвського сприймалися як народні. Донині багато людей вважають, що такі його

душевні твори, як «Ой, квітне калина...» або «Яким ти був, таким ти й залишився» – це народні

пісні.

– Відомо, що ставлення Леоніда Утьосова до Ісака Осиповича не можна було назвати

простим...

– Мені здається, Утьосов підсвідомо вважав, що сам він заслуговує на більше, тому всенародну

любов до Дунаєвського, що на якийсь час затьмарила його власну славу, сприйняв болісно.

Вийшло, що він запросив людину для спільної роботи, а ця людина не тільки стала нарівні з ним, а

й багато в чому перевершила. Такого ефекту співак, звичайно, не сподівався.

Та саме ця колізія певною мірою пояснює, чому з дозволу держави Дунаєвського останніми

роками притисли.

ТРАПЛЯЛОСЯ, ЗНЕВІРЯВСЯ, зі спогадів В. Соловйова-Сєдого

Пам’ятається, композиторові спочатку ніяк не вдавався приспів до «Маршу ентузіастів». Був

момент, коли він зневірився його скласти і пропонував товаришам за жанром, серед яких і автор

цих рядків, у порядку співавторства дописати приспів до «Маршу». Але, врешті-решт, звичайно,

знайшов його сам.

ПОМІТИВ ТЕТЯНУ ШМИГУ, з авторської програми О. Марченко «Імена»

Свою першу велику роль Тетяна Шмига зіграла у «Фіалці Монмартра» Імре Кальмана. Її героїнею

була закохана цнотлива паризька дівчина Віолетта на прізвисько Фіалка…

«Фіалка» мала такий великий успіх, що на молоду артистку звернув увагу класик радянської

музичної комедії – Ісак Осипович Дунаєвський. Він якраз закінчував роботу над «Білою акацією».

Як виявилося пізніше, – своєю останньою оперетою.

У життєрадісній, сповненій гумору виставі зовсім не було тієї штучності, якою часто грішили

радянські музичні спектаклі. Тому актори з радістю взялися розучувати ролі живих, зрозумілих їм

персонажів. Партію своєї героїні – Тосі – Тетяна Шмига здавала вже тяжко хворому Дунаєвському

по телефону…

Таня багато працювала. Вона залишалася в репетиційному залі навіть після того, як електрики

вимикали майже все світло в театрі. Молода артистка відпрацьовувала рухи, вчилася заповнювати

собою сцену, поступово звільняючись від комплексів щодо своєї зовнішності. Дуже швидко її

талант змогли оцінити й глядачі.

ЙОГО ВИСТУП – ПОЛІТИЧНО НЕ ВИТРИМАНИЙ І АНТИВИХОВНИЙ, з офіційного акту

від 23 листопада 1951 р.

м. Горький.

27 грудня 1950 р. ми були присутні в концертному залі Горьківської державної консерваторії на

зустрічі композитора І. О. Дунаєвського із студентами і педагогами.

...Перейшовши до розповіді про свій творчий шлях, І. О. Дунаєвський між іншим сказав, що в

період війни він не міг писати, відчував «творче безсилля», оскільки «грім гармат не моя стихія»...

Розповідаючи далі про свій творчий метод, Дунаєвський сказав, що він не може писати музику про

танкістів взагалі, про льотчиків взагалі тощо. Він може писати лише про конкретну особу, як,

наприклад, пісня Анюти, написана з приводу конкретної Анюти, як пісня про Батьківщину,

написана у зв’язку з діалогом з Маріон в кінофільмі «Цирк» і т.д.

«Недавно до мене звернулися школярки 8-го класу з проханням написати пісню про їх клас, але я

не можу писати пісню про радянського школяра взагалі. Я не розумію цього. Що таке школяр?

Радянські школярі бувають різні – хороші і погані, чисті і брудні, відмінники і не відмінники, і

якщо немає конкретного образу, я писати музику не можу».

Це заява Дунаєвського викликала подив аудиторії.

...Далі було пролунало запитання: «Чому ви пишете тільки в легкому жанрі і чи не могли б

написати крупні твори?». Дунаєвський упевнено відповів: «Я міг би написати оперу. У мене є

фортепіанна соната, струнний квартет, і я міг би написати оперу. Проте немає хорошого лібрето.

Ось мені з Ленінграда прислали оперне лібрето. Але як писати? За лібрето – героїня в першому

акті ставить рекорд, в другому – рекорд, в третьому – рекорд, в четвертому – рекорд».

«Мене просив Великий театр написати балет «Світло», а написати балет для Великого театру – це

40 тисяч рублів, не жарт... Однак як писати про колгоспну електростанцію? Про колгоспну

електростанцію написано 16 повістей, є кінофільми тощо. Скільки можна?».

...Виступ Дунаєвського був політично невитриманим, антивиховним і відверто негідним

народного артиста РРФСР, лауреата Сталінської премії, радянського композитора і громадянина.

Текст цього акту і всі формулювання нами були обговорені двічі, і достовірність відомостей,

викладених в акті, засвідчуємо своїми підписами.

Заст. директора Горьківський держ. консерваторії, професор І. Полфьоров

Секретар партбюро О. Горєв

Заст. секретаря партбюро Г. Глущенко

Ст. викладач кафедри марксизму-ленінізму М. Гуськов

Голова місцевкому Б. Каневський

Відп. редактор стінгазети «Радянський музикант» І. Єлисеєв

Секретар комітету ВЛКСМ С. Бартеньов

Голова студ. профкому І. Побєдоносцева.

Особисто я на зустрічі через хворобу не був, але виступ І. О. Дунаєвського прослуховував за

записом на ферроплівці, апарат «МАГ», і викладене в цьому акті цілком підтверджую.

Директор Горьківський держ. консерваторії Г. Домбаєв.