Петровича

Лазарєва, діяльність якого проходила, головним чином, в північних морях і на кораблях

Балтійського флоту. У 1822-1824 роках капітан-лейтенант Лазарєв як командир шлюпа «Ладога»

зробив кругосвітню подорож до берегів Камчатки, згодом ним описану. Менш вдалою була його

експедиція по вивченню островів Нової Землі: її довелося припинити через важкі льоди, проте

зібрані про маловідомі на той час острови відомості мали науковий інтерес.

А. П. Лазарєв неодноразово брав участь у військових кампаніях, уміло керував відповідальними

морськими операціями (зокрема, зняттям з мілини кораблів, викинутих на берег повінню 1824 р.), успішно виконував посаду командувача першою флотською дивізією, за що нагороджувався

орденами. Помер у званні віце-адмірала в 1849 р. і похований на цвинтарі в Кронштадті. Там же, за сімейними переказами, була похована і його дружина Ганна Максимівна. Могили їхні не

збереглися.

На третій дочці, Марфі Коробці був одружений віце-адмірал Олександр Олексійович Дурасов, біографію якого мені відновити поки не вдалося; відомо тільки, що він також був похований на

кронштадтському цвинтарі, який не зберігся, а дружина його, яка померла 1881 р., похована на

Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври, тобто там же, де в 1877 році була похована

вдова знаменитого адмірала Михайла Петровича Лазарєва Катерина Тимофіївна, вроджена Фан-

дер-Фліт. Могили адміральш поки що не розшукані.

Мати трьох дочок-адміральш, дружина адмірала М. П. Коробки, Марфа Опанасівна, овдовівши, постриглася в черниці і віддалилася в Горицький жіночий монастир Кирилівського повіту

Вологодської губернії, де вже перебувала її сестра черниця Ганна.

ДОНЬКИ БУЛИ ДОТЕПНИЦЯМИ І ПЛІТКАРКАМИ, з книги О. Боголюбова «Нотатки

моряка-художника»

Другою флотською дивізією командував віце-адмірал Олександр Олексійович Дурасов, у якого я

згодом був особистим ад’ютантом до його смерті. Дурасов був вельми поважною людиною, тоді

йому були років шістдесят, він був товаришем Михайла Андрійовича Лазарєва і Ф.

Беллінсгаузена. У битві біля Афонської гори 1807 року був сильно поранений в голову, так що

лежав три доби без ознак життя і його вже прирекли кинути за борт.

Він був людиною читаючою, освіченою, служив в Англії волонтером, а тому володів англійською

мовою, а також німецькою.

Дружина його, Марфа Максимівна, була дуже розумною світською жінкою, уроджена Коробка, донька колишнього головного командира Кронштадтського порту...

…У нього (Коробки М. П. – авт.) були три доньки. Перша вийшла за адмірала Авінова, друга за

Дурасова, третя за адмірала М. Лазарєва. Був також син, Федір Коробка, дуже манірний і

жіночного виховання, добре в’язав і вишивав.

Всі панянки були жвавими, розумними, дотепними. Славилися як матері-командирші і великі

пліткарки, що за такого світського виховання було дуже цікаво і повчально для всіх.

ГРІХ НЕ ПАМ’ЯТАТИ, з кореспонденції Н. Богомолової і Г. Макарової «Стало чистіше і

з’явився водогін»

Про духовність народу, про його культуру і національну самосвідомість багато в чому, судять, за

тим, як шанує він пам’ять предків, за його любов’ю до «батьківських трун». Ось вже скільки років

говоримо ми про необхідність відродження ритуально-похоронних традицій, про те, що негоже

нам бути Іванами непам’ятайлами. І тоді не буде на нашому цвинтарі (м. Кронштадт – авт.) кинутих і недоглянутих могил і не буде нас брати острах від актів вандалізму на святому місці.

Пам’ять про тих, хто пішов, житиме в серцях живих, звучатимуть молитви з роду в рід, і будь-які

похорони проходитимуть гідно.

Утішно, що сьогодні на цвинтарі відбуваються зміни не тільки матеріального плану. На місці

колишньої церкви в ім’я Пресвятої Трійці в день наших відвідин працював екскаватор. Вже в

жовтні (2005 р. – авт.) планується закінчити всі роботи по очищенню святого місця.

На згадку про Свято-Троїцьку церкву буде встановлено уклінний хрест, а пам’ятники, що

збереглися, з тих, що оточували колись Храм надгробків відомих в Кронштадті людей, довгі роки

звалені в непривабливу купу у вигляді сміття, будуть встановлені поряд.

Могили, на жаль, вже не відновити, проте пам’ятники, що збереглися, – це історія Кронштадту.

Біля Свято-Троїцької церкви були поховані не тільки відомі священики й імениті купці та

городяни. У XIX столітті тут знайшли останній притулок четверо адміралів Імператорського

Російського Флоту: адмірал Петро Михайлович Рожнов і його дружина, віце-адмірал Максим

Петрович Коробка, а також його родичі віце-адмірал Олександр Олексійович Дурасов і віце-

адмірал Андрій Петрович Лазарєв, рідний брат відкривача Антарктиди адмірала Михайла

Петровича Лазарєва.

А В КОРОБЦІ – КОРОБКА, бувальщина

Якось старомодний віз, в якому Максим Петрович їхав у справах до Петербургу, зупинив караул

на Гаванському посту:

– Хто їде? – грізно запитав офіцер-новачок.

Лакей відповів, як завжди:

– Коробка.

– Ну, а в коробці хто?

– Теж Коробка, – подав голос уже сам адмірал.

Офіцер знітився...