імп. Катерини ІІ про зрівняння всіх кафедр в Імперії, проте митр. Арсеній Могилянський
продовжував так титулуватися і надалі в зверненнях до протопопій своєї єпархії.
ПРИВІТАВ ІМПЕРАТРИЦЮ, з книги П. Краснова «Катерина Велика»
Драгуни відігнали народ. Перед Лаврою виструнчились війська. Багато одягнені лейб-компанці
узяли «на караул», барабани ударили дріб, затрубили труби, і у відповідь їм заколихалися на небі,
понеслися в нескінченність плавні урочисті переливи дзвонів.
У високих монастирських комірах чорним півколом стояли ченці. Вони тримали в руках засвічені
свічки, і вечір був таким, що полум’я не коливалося. З «Червоної гори» бабахнули гармати, і білий
пороховий дим поплив, розстилаючись над полями. Гучне «ура» відповіло гарматному грому.
У ліловій, розшитій золотом довгій мантії, високий худий архімандрит Арсеній Могилянський з
хрестом в руці вийшов з сонму ченців і підійшов до Государині. Та стала на коліна, поцілувала
хрест і руку благословляючого її ченця.
Могилянський став говорити коротку «предику». Коли він скінчив, ченці повернулися до воріт, струнко і урочисто заспівали й поволі стали входити в огорожу. За ними пішла Імператриця і
богомольці.
ТРИВАЛЕ ЛИСТУВАННЯ, з дослідження Т. Литвинової «Папери родини Полетик в
архівосховищах України та Росії»
У Відділі рукописів Російської національної бібліотеки (Санкт-Петербург) у фонді Арсенія
Могилянського зберігається справа «Листування з Григорієм Андрійовичем Полетикою про
пересилання книг для нього самого і для Київської духовної академії», в якій містяться 17 листів
Г. А. Полетики до митрополита за 1759–1764 рр. та два листи за 1764–1765 рр. до митрополичого
писаря. Ця, досить змістовна, частина епістолярної спадщини Г. А. Полетики готується зараз до
друку у третьому випуску «Дніпропетровського історико-археографічного збірника».
На жаль, поки що не вдалося виявити листів Арсенія Могилянського до Г. А. Полетики. Але й
даний комплекс свідчить про досить регулярне і тривале листування, а також близькі стосунки цих
осіб. Тексти листів дають можливість не тільки розширити уявлення про наукові, просвітницькі,
збирацькі інтереси Г. А. Полетики, а й визначити його роль у формуванні культурної ситуації в
Україні.
КОШТОМ АРСЕНІЯ, з статті О. Задорожної «Етапи будівництва «Великої бурси» та побутові
умови проживання в ній студентів»
Київський генерал-губернатор Глєбов 1 лютого 1766 р. у своїй доповіді на ім’я імператриці
Катерини II, писав, що «студентов ежегодно обучающихся бывает до 1200 человек и выше; между
оными находятся из шляхетства и казаков малороссийских и слободских полков, Смоленской
губернии и из Польши до 200 человек, поповских детей до 400; остальные сироты убогие и
бедные». Шляхетські, козацькі й частина дітей священиків, більш заможних, за словами Глєбова,
утримуються коштом своїх батьків, а решта живе у бурсі коштом митрополита Арсенія
(Могилянського) «на уступленной от Киево-Печерския лавры, також купленной земли,
построенном доме, питаясь и одеваясь от подаяния щедрых людей. С сими сиротами и бедными
живут, питаются и снабдеваются многие для наставления в благочестии приходящие иностранные,
то есть волохи, молдавцы, сербы, греки и поляки благочестиваго поведения».
З його даних випливає, що бурсаки становили половину всього студентства. В останні п’ять років,
що передували написанню згаданої доповіді (1761-1765), чисельність студентів становила
відповідно 1037, 1092, 1171, 1159 і 1149 чоловік. Губернатор просив збільшити фінансування
Академії, в тому числі студентів, тому про точність названих ним цифр говорити складно.
Раціональне ж зерно можна вбачати в тому, що у 60-ті роки XVIII ст. Потік студентів помітно зріс
порівняно з попереднім десятиліттям (приблизно на 150—200 осіб на рік), тому, зрозуміло, зросла
й кількість малозабезпечених студентів, які претендували на місця у бурсацькому домі.