ГОРБАЧЕВСЬКИЙ Іван (Ян)

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: угорсько-чеський.

Хімік, епідеміолог. Перший міністр охорони здоров’я Австро-Угорщини; автор першого у світі

підручника з медичної хімії; першим у світі здійснив аналіз питної води. В хімії існує науковий

термін «фермент Горбачевського» (ксантиноксидаза).

З родини священика.

Народився 5 травня 1854 р. в с. Зарубинцях Австрійської монархії (нині – Збаразький район

Тернопільської області України).

Помер 24 травня 1942 р. в м. Празі (Чеське королівство). Похований на цвинтарі святого Матвія.

Закінчив Тернопільську гімназію (1872), медичний факультет Віденського університету (1872-

1877).

Працював викладачем (1883-1902; 1903-1917), ректором (1902-1903) празького Карлового

університету, міністром охорони здоров’я Австро-Угорщини (1917-1918), викладачем

Українського вільного університету у Відні (1919-1921) та Празі (1921-1924), ректором

Українського вільного університету (з 1924).

Дійсний член академії наук УРСР (1925).

Почесний президент Українського лікарського товариства (з 1910).

Дійсний член Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові (1899).

Член Найвищої Державної Санітарної Ради Чеського королівства (1906-1917).

Засновник і перший керівник празького Інституту лікарської біохімії.

Як вчений ще студентом дебютував науковим доробком про вестибулярний нерв.

Спеціалізувався з проблем біологічної хімії.

Першим у світі здійснив синтез сечової кислоти з гліцину, встановив шляхи утворення сечової

кислоти в організмах, запропонував нову методику визначення місткості азоту в сечі та інших

речовинах.

Одним з перших вказав, що амінокислоти є складовими білків.

Г. – автор чотиритомного підручника з лікарської хімії, написаного чеською мовою (1904-1908).

Всього перу З. належить понад сорок наукових праць.

Ім’я нашого земляка носять Тернопільська медична академія, школа у с. Зарубинцях, вулиця у м.

Львів.

Меморіальна дошка Г. прикрашає празький Інституті лікарської біохімії.

ЮНЕСКО проголосила 2004 р. роком нашого земляка.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – В. Габсбург, І. Пулюй, К. Кацл, Е. Людвіг та ін.

***

ІНТЕГРУВАТИСЯ У СВІТ

, з наукового кредо І. Горбачевського

Наша (українська – авт.) термінологія має бути, найперше, максимально наближеною до

термінології міжнародної.

ШИРИЛИСЯ ЕПІДЕМІЇ, з спогадів І. Горбачевського

З усіх австрійських країв була війною (першою світовою – авт.) знищена Східна Галичина, тоді

вже звільнена від російських армій, що в ній роками ґаздували мільйонові армії різних народів.

Цілі оселі знищені дотла, зрівняні з землею, знищені комунікації, знищили або забрали все, що

можна як-небудь потребувати, ширилися епідемії, страшно панували туберкульоз і венеричні

хвороби, лікарів і ліків, особливо на селах, не було, стан просто жахливий.

Знане це було міністерству з різних звітів, до того з початку вересня передала мені українська

парламентарна репрезентація у цій справі осібне меморандум зі жаданням негайної помочі.

ЧУДОВИЙ СИН ВЕЛИКОГО НАРОДУ, з промови К. Кацла над могилою І. Горбачевського

Далеко звідси, за карпатськими горами, була ваша колиска. Ви народилися українцем і були

чудовим сином цього великого народу.

За своїм науковим рівнем, ви могли б викладати у будь-якому університеті, та присвятили 35 років

нашому народові. Таке не забувається.

Ви були прекрасною людиною. Не любили багато виступати, але любили відкритість, прямоту і

простоту. Розуміли суспільну біду. При цьому були патріотом, яких так багато потребує

сучасність.

ВРЯТУВАВ ЖИТТЯ БАГАТЬОМ АВСТРІЙЦЯМ, з оцінки діяльності І. Горбачевського Й.

Річе

Іван Горбачевський – світова величина, новатор медицини. Він все своє життя присвятив

дослідженням.

Він першим у світі здійснив аналіз питної води і цим врятував життя багатьом австрійцям.

У НАЙМИ ДО ЧУЖИХ, з кореспонденції П. Бубнія і Ю. Ковальківа «2004-й ЮНЕСКО

проголосила роком академіка Івана Горбачевського»

В умовах вікової бездержавності доля багатьох талановитих українців склалася так, що вони

здобували високе поцінування своєї праці у розвої науки і культури в інших країнах. «У найми до

чужих», за влучним висловом Івана Франка, змушений був піти і вчений-біохімік світової слави

Іван Горбачевський.

Батько його, Яків Горбачевський, вихований на традиціях Маркіяна Шашкевича та інших членів

«Руської Трійці», прагнув не тільки дати дітям освіту, а й прищепити їм любов до знедоленого

люду Галичини. Не випадково обидва – Іван і Антін – змалку горнулися до знань і стали

непересічними особистостями. Першого вабила наука, а молодшого – політика. Антін працював

адвокатом, обирався до австрійського парламенту, був знаним громадським і політичним діячем

Західної України і до кінця життя обороняв інтереси місцевого населення.

Іван же вибрав свій шлях.

Навчаючись у гімназії, І. Горбачевський вступає до таємного учнівського товариства «Громада»,

організатором якого був старшокласник, згодом великий фізик Іван Пулюй. Члени товариства

збиралися підпільно на засідання, організовували Шевченківські вечори, власними силами

створили бібліотеку, розповсюджували серед учнів українську книгу. І. Горбачевський, як і кожен

член «Громади», склав присягу, що «весь вік буде трудитися для добра свого народу», і вірним їй

залишався все життя.

По закінченні гімназії майбутній вчений вивчає медицину у Віденському університеті, поринає у

вир наукової і громадської діяльності. Його двічі обирають головою українського студентського

товариства «Січ», в лоні якого, як пише Великий Каменяр, «почали вироблюватися» люди, що «не

їли даром університетського хліба, віддавалися науці