ГУШАЛЕВИЧ Іван Миколайович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: галицько-російський.

Поет, драматург, лібретист, журналіст, видавець, педагог, священик, політичний діяч.

З селянської родини. Син, Гушалевич Є., – оперний співак.

Народився 4 грудня 1823 р. в с. Палашівці Заліщицького повіту Австро-Угорської імперії (нині –

Чортківський район Тернопільської області України).

Помер 2 червня 1903 р. в м. Лемберзі Австро-Угорської імперії (нині – м. Львів, адміністративний

центр однойменної області України). Похований на Личаківському цвинтарі.

Закінчив Бучацьку гімназію, Львівські духовну семінарію, богословський і філософський

факультети університету.

Висвячений на священика (1849).

Був редактором газети «Зоря Галицька» (1850-1853), парохом у селах Іванівці і Князівське (1855-1862), учителем львівської Академічної гімназії (1862-1889).

Депутат крайового Галицького сейму (1860-1870).

Депутат Державної Ради Австро-Угорщини (1866).

Делегат Собору руських учених (1848).

Член комісії з вироблення української юридичної термінології, складав шкільні підручники.

Організував громадськість для підписання протесту проти спроб польських урядників запровадити

польський алфавіт для українського письма.

Друкувався в часописах «Новини», «Дім і школа», «Бджола», «Галицька зоря».

Як літератор дебютував віршами (1841).

Потім настала черга поетичних збірок «До моєї батьківщини» (1848), «Квіти з Наддністрянські

левади» (1852), «Галицькі відгуки» (1881), «Поезія» (1879), поем «Добош» (1882), «Бранка», «Іван

Підкова» (1884); віршованих повістей «Гальшка Острозька», «Козацький похід до Молдавії»

(обидві – 1883),

Вірш Г. «Мир вам, браття» співався в Галичині як національний гімн українців; здобули неабияку

популярність і пісні на його слова «На полі, на полі пшениченька розцвілась», «Чого лози

похилились при тихій воді».

Перу Г. також належать п’єси «Підгоряни» (1879), «Омана очей», «Внесення жінки», «Сільські

пленіпотенти».

Творив пісні, оди, елегії, сонети, гімни, казки, балади, легенди, серед яких «Сон князя Лева»

(1852); написав лібрето до оперети М. Вербицького «Підгоряни» (1865).

Наш земляк – автор двох книг спогадів «З хатини до школи» і «Спогади старого – очевидця

життя 1848 року».

Опублікував текст «Слова про полк Ігорів» з примітками і передмовою, в якій доводив

достовірність пам’ятника.

М. Павлик присвятив Г. вірш «Батьку наш, соколе».

Що стосується особистого життя, то наш земляк дуже рано втратив батьків, які померли від тифу

(1835).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – М. Кропивницький, П. Любович, Б. Дідицький, І.

Озаркевич, Я. Головацький, Т. Леонтович, І. Лаврівський, Т. Рутковський, І. Вагилевич, М.

Вербицький та ін.

***

МИР ВАМ, БРАТТЯ,

з життєвого кредо І. Гушалевича

Мира з неба всі десь просим – чи багатий, чи бідняк.

ЛІТА МОЛОДІЇ, з вірша І. Гушалевича «Туга за юністю»

Літа мої молодії,

Де ж ви ся поділи?

Ой за вами золотії

Гадки улетіли!

Пішов би-м я вас шукати,

Лиш куди, не знаю,

А дорогу показати

Нікого не маю.

.................................

Вже не знайду вас ніколи!..

Ой хоть раз присніться,

Як давнійше, моїй доли

На хвильку верніться!

Бо я тужу, як голубка

За своїм миленьким,

Чекаючи, може, чутка

Прийде днем біленьким.

І чекаю, і чекаю

На тую годину,

Оченьками виглядаю

В далеку країну.

ТУГУ З СЕРЦЯ РОЗЖЕНИ, з вірша І. Гушалевича «До зорі»

Красна зоре, подивися

Ясним оком з висоти,

Ближче, нижче прихилися,

Тугу з серця розжени!

Засвітай ми, як світалась,

Коли-м в щастю моєм жив!

Мило, щиро все сіялась,

Ніж тя темний світ закрив.

Красна зоре, ти-сь все знала

Мій гаразд і клопіт всяк,

Хуткість, прудкість потішала,

Як дитину сонний зрак!

ВІРНИЙ ЦІСАРСЬКОМУ ТРОНОВІ, з кореспонденції С. Шаха «Національні гімни і Львів»

По кількох днях зголосився у владики Яхимовича молоденький священик о. Іван Гушалевич із

своїм пацифістським віршем, який зачинався:

«Мир Вам, браття, всім приносим,

Мир великий, мир святий,

Мира в Бога всі днесь

просим,

Чи великий, чи малий»,

а кінчився:

«Всі друг з другом

обнімімся

І як браття ся любім!»

Головна руська рада Гушалевичів вірш прийняла і в своїм органі «Галицька Зоря», якої перше

число за редакцією Павенцького вийшло 15 травня 1848 р., проголосила як галицький

національний гімн. І який інший гімн міг у революційнім році написати священик, що виступив з

рамени вірної цісарському тронові політичної організації, яка мала за ціль успокоювати маси, представляючи народові ідеал миру, згоди і взаємної любови?

Іван Гушалевич надав сам своєму віршеві також і мелодійний наспів, бо він був і музикальний.

Пісня «Мир Вам, браття» стала справді всенародною в Галичині і поза «Грицем» була вона

безперечно найпопулярнішою в другій половині 19 ст. в краю.

МОСКВОФІЛЬСТВО ВИКОРИСТАЛО Й ВИКИНУЛО, з розвідки І. Драбчука «Мир вам,

браття!»

Багато літ у Галичині національним гімном галицьких українців була пісня «Мир вам, браття» на

слова Івана Гушалевича. Майже п’ятдесят літ її радо тут виконували, поки на зміну не прийшла

пісня на слова Івана Франка «Не пора, не пора». Однак, якщо друга і до сьогодні залишається

відомою, то про давній гімн і його автора зараз знаємо досить мало.

Ще працюючи у Князівському часто дописував до часописів. Спочатку писав свої твори мовою,

близькою до народної, а пізніше «скотився» до язичія. З 1866 р. І. Гушалевич – активний

прихильник москвофільства.