направленого

формування промислової фауни водоймищ. ...Обгрунтував і сформулював еколого-географічне

правило збільшення розмірів яєць холоднокровних гідробіонтів (риб і безхребетних) від тропіків

до полюсів.

ЗАКЛАВ ОСНОВИ НОВОЇ НАУКИ, з розвідки С. Євсєнка і М. Паріна «Пам’яті Теодора

Сауловича Расса»

Основні зусилля очолюваний ним колектив в ті роки спрямовував на дослідження ранніх стадій

розвитку риб і особливостей їх розподілу в Баренцевому, Каспійському і далекосхідних морях.

Але все ж головним напрямом його наукової діяльності були дослідження розмноження і розвитку

морських риб, які проводилися на основі синтезу методів і знань з ембріології, іхтіології і

гідробіології. Саме він заклав в 1930-х роках основи радянської школи іхтіопланктонології і

залишався її лідером до останніх років життя.

У 1958-1965 роках учений теоретично обгрунтував і частково підтвердив експериментально

можливість акліматизації деяких північних далекосхідних риб (терпугових, камбалових, бичків-

рогаткових) в Баренцевому морі.

Він описав 3 нових роди і 7 нових видів, підготував перші огляди глибоководних риб

далекосхідних морів і суміжних вод Тихого океану.

ЗНОВУ БАЧУ МОРЕ, зі спогадів М. Аспіз «Давно з нетерпінням нас чекає океан»

У жартівливому звіті Теодор Саулович так оповідав про експедицію на «Персеї» 1938 року: Вот двадцать уж суток по серым волнам

Ныряет, как утка, «Персей»-старикан.

В такт шторму над палубой бимсы скрипят,

И хлопают двери, и люди ворчат…

И желтые мимо медузы плывут,

Проворных мальков под собою несут.

Мы ловим сетями красавцев морских,

В стеклянных могилах хороним мы их.

Камбал прозрачных, как горный хрусталь,

Скорей формалиним, как нам их ни жаль…

И вот мы вернулись и сдали отчет…

А в сердце по-прежнему море поет…

И стоит закрыть на минуту глаза –

Опять вижу, море родное, тебя.

ВИРОДОК-ПТЕРОДАКТИЛЬ З П’ЯТОГО ПОВЕРХУ, зі спогадів Ірини та Ірми Расс «Жив-був

професор»

Він був класиком, довгий час живим, і оскільки був завжди, ми дозволяли собі називати його

птеродактилем. ...Себе він представляв таким чином: в Інституті океанології є дві визначні

пам’ятки: чучело латимерії на першому поверсі і Теодор Саулович Расс – на п’ятому. От так, не

відокремлюючи себе від інституту і завжди працюючи, він і прожив свій вік.

...У дипломній роботі досліджував будову головного мозку костистих риб Баренцевого моря

(банки з «мізками Теодора Саулича» багато років зберігалися у нас удома).

...Мама організувала наше сімейне життя таким чином, що в дитинстві старша просто

побоювалася тата, а молодша дуже міцно засвоїла основне правило: «Тихіше, діти, тихіше, тато

зняв сюртук» – це означало: тато працює.

...Батькова участь в домашніх справах і побутових неладах обмежувалася тим, що все, що він

заробляв або одержував (наприклад, пайок в розподільнику), «клав до дзьоба і приносив додому», за словами мами, «був пеліканом. Єдино, до чого був жадібний – це до роботи».

Пеліканом він, справді, був. У евакуації в Астрахані його, московського професора, перший час

годували непогано в Асрибвтузі, і він щодня приносив свій обід (в алюмінієвій баночці ікру і

сирники) нам – дітям.

У 1991 р. в Москві були складнощі з продуктами – черги за м’ясом, маслом, яйцями і деколи –

навіть за хлібом. Мами вже давно не було, і одній з нас доводилося вести батькове господарство і, зокрема, готувати (і заздалегідь здобувати) їжу. Приносиш йому котлети, або щось інше м’ясне, а

він говорить: «Може, це треба Томові (собаці) – адже він хижак і не може без м’яса, а я можу».

Тато звикав до речей, і мама з величезними зусиллями могла переконати його купити чи пошити

костюм. Ми справлялися з цим завданням лише удвох після півтора, а то й двох місяців дебатів, із

застосуванням образливих аргументів: «Тату, при погляді на тебе у людей виникає бажання тобі

матеріально допомогти». На що він заперечував: «Що ти дурощі говориш? – мені ніхто цього на

це не натякав».

...Тато говорив, що науковці взагалі, і він, зокрема, – виродки, адже стільки всього в житті

потрібного й важливого, а йому ось нецікаво.

СКЕЛЕТ ОСЕЛЕДЦЯ, бувальщина

Під час одного з рейсів команді не везло: раз по раз трал витягали порожнім. Расс терпляче

топтався на палубі в очікуванні наступного, і нарешті трал щось приніс.

Расс кинувся до нього і побачив ...обгризений скелет оселедця, в роті у якого стирчала записка

«Теодор Саулич Расс в море трал бросал не раз; он крутил, крутил лебедку, наконец, поймал

селедку».

Пожартували таким чином спеціалісти-бентосники, яких Расс відразу обурено обізвав

«бентоСВинками».