СМАКУЛА Олександр Теодорович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американський.

Фізик. Володар першого у світові патенту на виготовлення просвітленої техніки (1935). У фізиці

існує науковий термін «рівняння Смакули».

З селянської родини.

Народився 9 вересня 1900 р. в с. Добриводах Збаразького повіту Галичини (нині – Збаразький

район Тернопільської області України).

Помер 17 травня 1983 р. в м. Обурні (США). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався в Збаразькій, закінчив Тернопільську гімназію (1922), Геттінгенський університет (1922-1927).

Працював асистентом Геттінгенського університету (1927-1928), викладачем Одеського

університету (1928-1930), керівником оптичної лабораторії Гейдельберзького інституту медичних

досліджень (1930-1934), завідуючим однією з дослідних лабораторій фірми Карл Цейс Єна (1934-

1945), викладачем Масачусетського технологічного інституту (з 1951).

Засновник і перший керівник лабораторію фізики кристалів Масачусетського технологічного

інституту (1964).

Брав активну участь у становленні влади Західноукраїнської Народної Республіки (1918).

Воював в Українській галицькій армії (1918-1920).

Дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка (1930).

Почесний член Товариства Українських інженерів (США), Американського Оптичного

Товариства.

Спеціалізувався на проблемах вирощування, очищення й дослідження кристалів, взаємодії

електромагнітного випромінювання з твердими тілами, неоднорідності у мішаних кристалах та

дефектах германію й кисню в монокристалах кремнію, оптичних прикмет ненасичених сполук,

усунення рефлексії в оптичних інструментах, властивостей кристалів внаслідок впливу радіації та

дефектів, діелектричних прикмет твердих тіл.

Досліджував органічні кристали, матеріали для інфрачервоної техніки.

Перу С. належить близько ста ґрунтовних наукових праць, серед яких розвідки «Земля і

радіоактивність», «Відшукування металевих руд при помочі коротких електричних хвиль»,

«Протирахітний вітамін», монографія «Монокристали: вирощування, виготовлення і

застосування» (1962).

Що стосується особистого життя, то вченому довелося пережити голод і холод, моральну наругу у

фашистській Німеччині, смерть одного з синів.

Оскільки наш земляк був учасником Міжнародної конференції з кристалографії, що відбулася у

Вірменії, йому дозволили відвідати Доброводи, Тернопіль і Київ (1972).

Нині іменем С. названо формулу (рівняння) підрахунку електронів, пійманих у пастку під час

взаємодії радіації з кристалами. Науковці вважають це винаходом XX сторіччя в галузі оптики.

За сприяння НТШ відбулися міжнародні Смакулеві симпозіуми (1992; 2000).

Засновано Тернопільський обласний Фонд Олександра Смакули (1996).

Рішенням ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 2000 р. було проголошено роком нашого

земляка (1999).

До його 100-річного ювілею видано перший том його «Наукових праць», випущено художній

конверт (2000).

Доброводському природничому ліцею присвоєно ім’я видатного вченого.

Пам’ятник С. встановлено в с. Доброводи, відкрито його меморіальний музей у ліцеї його імені.

Серед друзів та близьких знайомих С. – Р. Миколайович, А. Музичка, Р. Поль, М. Заріцький, Н.

Вінер, К. Шеннон, Д. Віснер, А. ван Гіппель, Н. Хомський, Л.-С. Онишкевич, Д. Слейтер та ін.

***

УКРАЇНУ НЕ ЗАБУВАЮ

, з життєвого кредо О. Смакули

Я от уже понад сорок літ бурлакую на чужині, але своєї України не забув і повік не забуду.

Частенько заглядаю до Кобзаря, щоби тугу розігнати.

РОЗМОВЛЯВ З ЛІСОМ, зі спогадів Г. Дмитришиної

Часто в неділю і святкові дні він піднімався на гору під Чумалями і, коли сходило сонце, спостерігав за золотими хрестами Почаївської лаври. Дуже часто ходив поговорити з лісом...

АБСОРБУВАВ ЗНАННЯ, МОВ ГУБКА, зі спогадів Л.-С. Онишкевича

Професор володів широкими енциклопедичними знаннями, і то не лише у своїй вузькій

спеціальності (оптиці та монокристалах), а й у різних технічних сферах. Він мав живе

зацікавлення у всіляких наукових деталях і абсорбував, як губка, всілякі факти і знання, які йому

траплялися, був наділений великими здібностями синтезу знань у нові теорії, нові абстрактні

побудови, а найголовніше – в нове практичне застосування теорії.

ОДИН З КРАЩИХ, з розвідки С. Кушнір «Формула Смакули»

Він блискуче закінчив гімназію і від професора Зарицького отримав рекомендацію на вступ до

Геттінгенського університету, відомого європейського наукового центру в Німеччині, де він

опановував математично-природничі науки. Втім, повністю віддати себе навчанню не мав

можливості. Матеріальна скрута змушували підробляти репетиторством. Незважаючи на це,

вчився на «відмінно» і за п’ять років захистив дисертацію, отримавши ступінь доктора філософії.

Залишатися за кордоном не хотів. Приїхав працювати до Одеського університету, проте досить

швидко зрозумів, що нормальних умов у тоталітарній державі годі чекати. Повернувся до

Німеччини. І вже 1930 року розпочав роботу в Інституті медичних досліджень Гейдельберга на

посаді керівника оптичної лабораторії.

Саме в Німеччині він відкрив метод підрахунку електронів, пійманих у пастку під час взаємодії

радіації з кристалами, і виразив його відомим у всьому світові.

…Винайшовши спосіб підвищення прозорості оптичних об’єктів, призм та вікон за рахунок

зменшення відбивної здатності оптичних поверхонь, Олександр Смакула дійшов висновку, що

можна наносити тонкі просвітлючі противідбивні шари товщиною чверть довжини хвилі. Адже,

якщо оптична система складається з елементів з високими показниками заломлення або ж

кількість елементів велика, то втрати світла через відбивання можуть досягати понад 80 відсотків.

З іншого боку, фотооб’єктиви теж розсіюють світло. В результаті багатократних відбивань на