його

«поважним з бородою сивою російським стариком в нинішньому французо-російському каптані»,

«передражнюванням, а не перекладом Ігоревої пісні».

…За заповітом господаря Попівка разом із зібранням картин, акварелей і гравюр перейшла у

володіння М. Ф. Алфьорова, а його сином колекція була передана до музею Харківського

університету.

ПРОЖИВ НЕДАРМА, з статті Ю. Тараненко «Академія» Олександра Паліцина»

Його сім’я не належала до великомаєтного дворянства (володіння складалося всього з 30

селянських родин), проте Олександра Паліцина кілька разів обирали предводителем повітового

дворянства, оскільки авторитет нашого земляка був надзвичайно високим. Завважимо: бібліотека

поета нараховувала близько десяти тисяч томів, а колекція живопису та графіки, яку він збирав

протягом багатьох років – понад дві тисячі полотен італійських майстрів, німецьких гравюр,

старовинних російських ікон. Під впливом невтомного просвітителя навколишні поміщики

починали купувати книги, картини й навіть займатися перекладами з французької.

Оселя Паліцина перетворюється на місце, де збираються творчі люди. Архітектор Василь

Ярославський, перекладач Євстафій Станевич, поети Павло і Михайло Байкови, письменник

Сергій Глинка подовгу засиджувалися за столом гостинного хазяїна і обговорювали літературні

новини, політичні ситуації й проблеми просвіти. Спочатку жартома, а потім все серйозніше гурток

йменує себе «Попівською академією», за назвою Паліцинського маєтку. «Академія» як центр

просвіти, заснованої на ідеях французького гуманізму, справляла значний вплив на духовне життя

Слобожанщини й приваблювала до себе все більшу кількість людей.

Правою рукою просвітника став архітектор і художник Микола Алфьоров, який поклав багато

зусиль до поповнення паліцинської колекції живопису. Іноді його провідував філософ-мандрівник

Григорій Сковорода. Паліцин підтримував дружнє листування з Каразіним і Ярославським, а з

Державіним обмінювався віршами; його літературну та просвітительську діяльність високо

оцінювали Батюшков, Радищев, а Петро В’яземський говорив: «Якщо не їхати до Вольтера в

Ферней, то необхідно їхати в Попівку до Олександра Паліцина».

Саме тут виникла ідея заснування університету в Харківській губернії. Відкинувши думку

будувати навчальний заклад в Сумах, повітові дворяни надають посильну допомогу Каразіну в

збиранні коштів, і в числі перших, звичайно ж, – Олександр Паліцин.

У 1807 році типографія Харківського університету випускає «Слово о полку Ігоревім» в перекладі

Олександра Паліцина. За звичаєм того часу видання присвячувалося слобідсько-українському

губернаторові Івану Бахтіну. Паліцинський переклад став одним з перших в Російській імперії

віршованих перекладень «Слова» і дістав високої оцінки в Петербурзі й Москві. Микола

Федорович Сумцов відзначав пізніше, що цей переклад «при внутрішньому складі тогочасної

мови», яка ще не позбавилася державної пишномовності, був видатним літературним явищем за

простотою і ясністю».

...Невідомо, чи існувала на початку 19 століття приказка про те, що чоловік має посадити дерево,

збудувати оселю та виростити сина, але всі ці умови Олександр Паліцин виконав, хоча й не

буквально. Замість одного дерева він розбив чудовий парк в маєтку Старий Мерчик, яким володів

його друг Григорій Шидловський. Замість одного будинку він спорудив кілька прекрасних

камінних церков та особняків. Зведену за паліцинським проектом церков Іоанна Предтечі в селі

Штепівка архієпископ Філарет назвав однією з перших за розміром та грандіозністю в Харківській

єпархії. А замість сина Олександр Паліцин зростив доньку, яка успадкувала батькові справи і

займалася малюванням та архітектурою.

УЧЕНЬ, з замітки «Алфьоров Микола Федорович» на meria.sumy.ua

У 1805 р. коштами О. Паліцина й В. Каразіна за сприяння Петербурзької Академії мистецтв

Миколу Федоровича Алфьорова відправили до Італії та Франції для удосконалення майстерності й

ознайомлення з творами архітектури і образотворчого мистецтва. Робив замальовки руїн

Велізарієвого будинку й храму св. Софії у Константинополі, креслення Парфенона, Ерехтейона,

храму Тезея в Афінах.

Перебуваючи за кордоном, придбав багато картин, гравюр, офортів, скульптур для поповнення

мистецької колекції О. Паліцина.

Збереглася церква у с. Великий Бобрик (нині – Краснопільський район Сумської області),

спроектована під час перебування М. Алфьорова у маєтку М. Камбурлея в с. Хотінь (нині –

Сумського району Сумської області) та малюнки будинку О. Паліцина і трьох пам’ятників.