ПОТЕБНЯ Андрій Опанасович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Громадський діяч.

З дворянської родини. Батько, Потебня О., – офіцер царської армії; брат, Потебня О., – філолог, філософ, літературознавець.

Народився 19 (31) серпня 1838 р. в с. Перекопівці Роменського повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – Роменський район Сумської області України).

Загинув 20 лютого (4 березня) 1863 р. у бою з російськими царськими військами біля Піщаної

Скелі (Польща). Похований на місці бою. Прах перенесено до стін замку Піщаної Скелі (1953).

Надгробок донині згадується в інформації на всіх туристичних сайтах як одна з визначних

пам’яток в районі м. Кракова.

Закінчив Костянтинівський кадетський корпус (1856).

Служив підпоручиком 15-го піхотного Шліссельбурзького полку (1856-1862).

Член організації «Земля і воля» (1862).

Очільник Комітету російських офіцерів у Польщі (1862).

Учасник замаху на життя царського намісника О. Лідерса (1862).

Активний учасник польського повстання; Безуспішно намагався організувати російський легіон у

рядах повстанців (1863).

Пам’яті нашого земляка М. Огарьов присвятив статтю «Слово над труною».

Серед друзів та близьких знайомих П. – Я. Домбровський, А. Гіллер, З. Падлевський, О. Герцен, І.

Кеневич, М. Огарьов, Я. Левкін, С. Бобровський, М. Бескішкін, П. Богдан, І. Арнгольдт та ін.

***

ЗА СВОБОДУ, з політичного кредо А. Потебні

За вашу і нашу свободу!

ВТОМИЛИСЯ БУТИ КАТАМИ, з адресу великому князю Костянтинові, складеному А.

Потебнею

Російське військо в Польщі поставлене в дивне, нестерпне становище. Йому доводиться бути

катом польського народу або відмовитися від покори начальству.

Солдати і офіцери втомилися бути катами. Ця посада стала для війська ненависною...

ГОТОВІ БИТИСЯ З СВОЇМИ, з листа А. Потебні О. Герценові і М. Огарьову в червні 1862 р.

Якщо ви маєте вірне уявлення про хід подій в Польщі, ви повинні знати також і дух війська в

Польщі; ми настільки зблизилися з польськими патріотами, що в усякому разі візьмемо

безпосередню участь в близькому повстанні Польщі...

Я вже писав вам раз за дорученням своїх товаришів; тоді я ще не знав, що пропаганда буде такою

легкою і настільки успішною; тепер військо, розквартироване у Варшаві, ...готове битися з своїми, якщо вони надумають іти проти поляків.

«НЕ СТРІЛЯТИМУ В РОСІЯН», зі спогадів Н. Тучкової-Огарьової

Після варшавських заворушень і під час відповідних кроків з боку російського уряду для

утихомирення скореної країни приїхав до Герцена російський офіцер Потебня, який залишив свій

полк, але продовжував жити у Варшаві, де він був у всіх публічних місцях то в цивільному

вбранні, то в одязі ксьондза чи ченця. Іноді він стикався з полковими товаришами по службі, проте

жоден його не впізнав.

Потебня був блондином середнього зросту і симпатичної зовнішності. Герцен і Огарьов його дуже

полюбили і умовляли залишитися в Лондоні, однак він не погодився. Говорили, що він закохався в

польку і перейшов на бік поляків.

Він приїздив кілька разів до Лондона; востаннє говорив: «Я не стрілятиму в росіян, рука моя не

підніметься». – «Залишайтеся з нами», – заперечував Герцен. Не «можна», – відповідав він з

сумною усмішкою.

Потебня був незвичайно ласкавий з дітьми. Моя старша донька, тоді чотирьох років, дуже

полюбила його. Присутня часто при розмовах, але зайнята своїми іграшками, здавалося, вона

нічого не помічала. Проте ми були раз уражені її словами, зверненими до Потебні. Це було в

останній вечір, проведений ним в Orseth-hous’e. Молодий офіцер посадив її на коліна і про щось

говорив. Раптом вона сказала: «Милий Потебня, не їдь, залишся у нас». – «Не можна», –

відповідав він, – однак я скоро приїду, адже я недалеко їду, на південь Франції». – «О, ні, – сказала

вона, – ти їдеш до Польщі, тебе там уб’ють».

Тоді Герцен вигукнув: «Нас не слухаєте, послухайте хоч голос дитини, яка вам робить такий

тяжкий прогноз».

Однак Потебня був непохитний в своєму рішенні і виїхав до Польщі наступного ж дня.

ІДЕЯ РЕВОЛЮЦІЙНОГО СОЮЗУ, з статті «Російський революційний рух шестидесятників»

на gorodok1863

Офіцерські гуртки більш-менш радикального напряму існували в Петербурзі серед слухачів

військових академій і училищ, інженерів, артилеристів.

Подібна ж картина спостерігалася в Польщі, де тоді розташовувалася третина російської армії.

Багато офіцерів були пройняті волелюбними ідеями, пропагували їх серед товаришів і солдатів, одержували і поширювали видання Вільної російської друкарні, самі складали прокламації.

У другій половині 1861 р. окремі офіцерські гуртки (загальною чисельністю до 200-400 чоловік) об’єдналися в Комітет російських офіцерів в Польщі. Туди входили і російські, і польські офіцери.

Керівником і душею організації став підпоручик Андрій Потебня. Організація обстоювала ідею

російсько-польського революційного союзу.

НА ЗАГИБЕЛЬ, з книги О. Герцена «Минуле і думи»

Маю сказати, що найсимпатичніші і здоровіші духом люди з тих, що відвідували нас – офіцери.

Молоді люди з невійськових були здебільшого непрості, нервові, дуже поглинені справами своїх

літературних кіл і не виходили з них. Військові були скромнішими і простішими, вони відчували

за собою недостатнє виховання кадетських корпусів і, ніби знаючи свою погану репутацію, рвалися вперед і прагнули чомусь навчитися. ...Під гнітом деспотизму корпусів виховали в собі

сильну любов до незалежності. У офіцерському світі після Кримської війни починався серйозний

рух, воно рівне доводиться і страченими, як Сливицький, Арнгольдт... і убитими, як Потебня, і

засланцями на каторгу, як Красовський, Обручев й інші.

...Восени 1862 з’явився на декілька днів в Лондоні Потебня. Сумний, чистий – ...він приїздив

поговорити з нами від