більшість – 10. По закінченні балотування, кількість куль виявилося:
Чорних – 11
Білих – 8.
Таким чином, відділення визнало, що воно не надає для хімії жодного з двох наявних нині
вакантних ад’юнктських місць».
…Менделєєв не вписувався (причому не тільки своїми манерами) в академічний стиль. Та й чи
часто в історії будь-яка корпорація, поставлена перед альтернативою «талановитий –
покладливий», робила вибір на користь першого (якщо, звичайно, не було форс-мажорних
обставин чи незборимого тиску ззовні)?
…На підтримку Менделєєва незмінно виступала рівно половина облікового складу відділення,
тому 8 білих куль (Алексєєва, Буняківского, Бутлерова, Кокшарова, Овсянникова, Савича,
Фамінцина і Чебишева) йому були гарантовані, але набрати треба було 13 (у випадку участі в
голосуванні президента і неодмінного секретаря), і те, що досягти цього не вдасться, прекрасно
розуміли і Бутлеров, і Веселовський.
…Переважна більшість російських наукових співтовариств, включаючи і Бутлерова, якому
довелося чимало витерпіти від Менделєєва, була абсолютно впевнена, що Дмитро Іванович
повинен бути обраний в Академію наук («якщо не він, то хто ж?»).
Веселовський же і компанія настільки ж непорушно були переконані в зворотному («хто завгодно,
тільки не він»).
…11 листопада 1880 р. відбулися вибори. Голосувало 18 чоловік… Менделєєв одержав 9
«виборних» і 19 «невиборних» голосів, йому не вистачило 4 білих куль.
Збереглася повістка з повідомленням про це засідання, на якій рукою Бутлерова написано:
Очевидно, чорні: Літке (2), Веселовський, Гельмерсен, Шренк, Максимович, Штраух, Шмідт,
Вільд, Гадолін.
Білі: Буняківський, Кокшаров, Бутлеров, Фамінцин, Овсянников, Чебишев, Алексєєв , Струве,
Савич.
Можна, звичайно, сперечатися: голосування було таємним, і бутлерівський запис – не більш ніж
гадання. Проте весь хід попередніх і наступних подій, а також усе, що відомо про відносини між
Менделєєвим і членами ФМВ, говорить про те, що Бутлеров дав точний розклад сил.
Думаю, поразка на академічних виборах визначена цілою низкою причин.
По-перше, прийом до Академії наук, як і прийом до будь-якої корпоративної структури (в тому
числі й в університет) – це завжди добір до клану, де діють свої писані і неписані закони.
…По-друге, ініціатором висунення кандидатури Менделєєва був Бутлеров – факт, який сам по
собі викликав у деяких членів ФМВ нервозну реакцію.
… По-третє, позначилася, зрозуміло, й міжкорпоративна конкуренція «Академія наук – Санкт-
Петербурзький університет», яка все загострювалася з посиленням наукового потенціалу
університету і збільшення кількості університетських професорів на ФМВ.
…В-четвертих, необхідно врахувати деякі особливості персонального складу ФМВ, а точніше –
групи осіб, що прийняли участь в голосуванні 11 листопада 1880 р. Їх можна розділити на три
групи.
Першу складають 6 чоловік (п.п. Алексєєв , Бутлеров, Овсянников, Савич, Чебишев, Фамінцин;
середній вік на кінець 1880 р. – 55 років) – це вихованці, а згодом професори університетів, котрі
не займали впродовж тривалого часу великих адміністративних посад і до 1880 р. продовжували
активно працювати за спеціальністю.
Друга група (п.п. Літке, Веселовський, Вільд, Максимович, Струве, Шмідт, Шренк, Штраух;
середній вік на кінець 1880 р. – 58 років) складалася з адміністраторів, пік наукової активності
яких давно пройдений, або їхня наукова діяльність у другій половині 1870-х рр. була тимчасово
послаблена через завантаженість адміністративними обов’язками. Як правило, це випускники
Дерптського університету (5 чоловік з 8) і фахівці в таких областях, як геологія, ботаніка, зоологія, палеонтологія, етнографія (5 чоловік з 8), де фізико-математичні методи майже не
використовувалися…
Нарешті, третя група (п.п. Буняківський, Гадолін, Гельмерсен, Кокшаров; середній вік на кінець
1880 р. – 67 років) складалася з осіб, які поєднували викладацьку діяльність… з
адміністративною.
ГІДНИЙ УЧЕНЬ, з книги В. Баринова «Василь Васильович Вітковський»
Так вийшло, що на геодезичне відділення Академії Генерального штабу 1880 року вступив лише
один слухач – поручик інженерних військ Василь Васильович Вітковський. Між провідним
професором цього відділення академіком Олексієм Миколайовичем Савичем і його учнем
встановилися особливі відносини.
В. В. Вітковський в «Пережитому» відзначав: «Заняття у Савича назавжди залишилися у мене
найприємнішими спогадами. Я особливо горджуся заняттями з ним тому, що мені довелося бути
останнім його учнем».
Академік О. М. Савич в той період часто хворів і тому займався із слухачем-геодезистом в своїй
квартирі. Це були насичені глибоким змістом розмови видатного ученого-фахівця в галузі
математики і вищої геодезії з гідним учнем. І вдячний учень згодом присвятив свою першу
капітальну працю – книгу «Практична геодезія» – світлої пам’яті О. М. Савича.
З РУК ДО РУК, з довідки «Історія будинку латвійського консульства в Петербурзі»
У 1842 році домоволодіння, розташоване зараз по 10 лінії Васильєвського острова будинок 11,
належало штаб-лікарю Е. І. Шіле. За його замовленням архітектор Шретер складає проект на
будівництво кам’яних і дерев’яних дворових служб.
До 1865 року домоволодіння переходить у власність дійсного статського радника Олексія
Миколайовича Савича. За «табелем про ранги» даний чин відносився до IV класу і відповідав
військовому званню генерал-майора.
Відомий астроном, він займав кафедру «Астрономії і геодезії» в Санкт-петербурзькому
університеті і був автором капітальної праці з теоретичної астрономії. У 1883 році, після смерті
батька, будинок переходить у власність його сина М. А. Савича, потомственого дворянина.
До 1915 року ділянка і будови на ній переходять у власність «Товариства військової, морської і