Литвек - электронная библиотека >> Николай Михайлович Сухомозский >> Справочная литература: прочее >> Савченко Иван >> страница 2
малярії, механізму фагоцитозу, імунітету при

зворотному тифові. В лабораторії професора В. В. Підвисоцького (кафедра загальної патології

Новоросійського університету, м. Одеса) І. Г. Савченко і Д. К. Заболотний провели героїчний

дослід самозараження живою культурою холерного вібріона після попередньої імунізації

вакциною (1893). І довели, що пероральне введення холерної вакцини оберігає людину від

захворювання.

У 20-х роках на Кубані була вкрай несприятлива епідеміологічна обстановка з холери, тифу,

малярії, скарлатини, тропічної малярії. За ініціативою І. Г. Савченко організується інститут

епідеміології і мікробіології. В цей період наукова праця співробітників кафедри в значній мірі

зливається з роботою нового інституту.

І. Г. Савченко організує проведення наукових досліджень з вивчення збудників інфекцій,

розповсюджених на Кубані. Відкривається і вивчається збудник біполярного сепсису (тифосхоже

захворювання). Досліджуються біологія холерного і холероподібного вібріона і способи

поширення азіатської холери.

І. Г. Савченко разом з І. М. Бароновим виявляють утворення антитіл при малярії (особлива

серологічна реакція Савченко-Баронова), …коли відсутні явні ознаки.

Під керівництвом І. Г. Савченко створюється малярійна станція, яку він і очолює.


УБЕЗПЕЧИВ ВІД ХВОРОБИ МІЛЬЙОНИ ДІТЕЙ У ВСЬОМУ СВІТОВІ, з брошури «Усе

про скарлатину»

Скарлатина – гострозаразне дитяче захворювання з раптовим початком, тонзилітом, підвищеною

температурою, характерним дрібним висипом на шкірі. Зараження стається повітряно-краплинним

шляхом. Джерело інфекції – хворі та бактеріоносії.

У 1904 р. І. Г. Савченко отримав екзотоксин збудника цього захворювання і виготовив

протискарлатинну сироватку. А вже наступного року запропонував метод імунізації коней для

отримання протискарлатинної сироватки. Чим убезпечив від хвороби мільйони дітей у всьому

світові.


СТОЯВ У ЧЕРЗІ ЗА КАРТОПЛЕЮ, зі спогадів І. Акопова

У той час багато розповідали епізодів з життя І. Г. Савченка. Він був «грозою» студентів, був дуже

вимогливий на іспитах. Цю строгість він розповсюдив на свого рідного сина, який тричі здавав

патофізіологію, але марно. Тоді, розсердившись, він поїхав до Харкова, успішно здав цю

дисципліну колезі батька і повернувся. За таке ставлення до себе, він довгий час не розмовляв з

батьком, а той, сміючись, сказав:

– Ось тепер я упевнений, що мій син знає мій предмет.

В 30-і роках І. Г. Савченко став дуже «добрим», мало вимогливим, й йому було легчше складати

іспити, ніж його асистентам. Крім того, у нього з’явилися дивацтва. Наприклад, на лекцію він

виходив з своего кабінету зі своїм старомодним будильником. А студенты-шибайголови існували

у всі часи. Вонни зненацька вигукували професору, що входив до аудиторії:

– Іване Григоровичу, ваш годинник поспішає!

– Як поспішає, на скільки? – питав Іван Григорович і переводив стрілки, повертався до себе і

з’являвся знов, вже відповідно до «виправленого» на своєму годиннику часу. Коли ж приходив час

закінчувати лекцію, інші студенти, вже справедливо, говорили, що його годинник відстає, вони

спізнюються на наступну лекцію, і Іван Григорович знов виправляв час на своєму будильнику.

Читаючи лекції, іноді він виявляв неповне позбавлення від своїх старих звичок, плутаючи слова

«панове» і «товариші». Так, іноді починав «Панове!», зараз же поправлявся «тобто, товариші». І

ось якось Іван Григорович зробив такий «вступ» до лекції: «Панове, тобто товариші! Вчора я стояв

в черзі за картоплею, але поки черга дійшла, картоплі не стало... я затримався». Слід сказати, що в

цей рік (1932) у нас були продовольчі утруднення, однак миритися з тим, що І. Г. Савченко ставав

в чергу за картоплею було не можна, і я, як секретар парторганізації інституту ...після закінчення

лекції пішов до міському ВКП(б) і доповів першому секретарю Дволайцькому про

вищевикладене. Секретар ...вже дзвонив на харчові підприємства, поставивши їм в обов’язок

доставити продукти додому вченому Савченку.

Наступну лекцію Іван Григорович почав з розповіді про те, як йому додому привезли і вершкове

масло, і картоплю, і капусту, і інші овочі.