Незабаром прибули два інших гості – старий Самборський із зятем своїм Малиновським. Міністр
зустрів старого низьким і швидким поклоном.
Самборський був добродійником Сперанського з самого дитинства. Дружину міністра з її матір’ю
саме він вивіз з Лондона, де був священиком при місії; ...тепер жив на спочинку, користуючись
впливом при дворі. Зовнішністю він нічим не нагадував російського священика ...і говорив
англійською.
...Розмова, напіввідверта-напівділова, яку міністр любив і в якій, як старий ритор і діалектик, був
майстром, почалася. Самборський знав про все, що робилося при дворі. Ніколи не ставлячи
прямих питань і не добиваючись прямих відповідей, Сперанський умів дізнатися все, що було
потрібно.
– ...Я давно відмовився від гри, – сказав Сперанський, – бо став помічати, що гарячкую і
роблюся ворогом тому, хто мене обіграв. У моєму становищі це небезпечно.
І з тією ж посмішкою, без будь-якої паузи, сказав Самборському:
– Отже, здається, бути статській освіті.
З різних боків, через різних людей Сперанський добивався, щоб освіта великих князів була
статською, а не військовою, і вони, подавши приклад дворянству, вступили до університету.
Самборський знав про його наміри і співчував їм.
– ...Немає людей, Андрію Панасовичу, окрім хіба малої жмені своїх, немає людей, – сказав
Сперанський Самборському. – Старий люд загрузнув, нові – хто чесний, безсловесні. Спочатку
було слово, а чиновник на цю пору у нас двох слів зв’язати не уміє.
ВИДАТНА ОСОБИСТІСТЬ, з дослідження В. Бобильової і М. Гайнулліна «Приятель
задушевний»
Самборський – особистість в російській історії у багатьох відношеннях видатна. За зауваженням
письменника Н. Гастфрейнда, «багатьом землякам і знайомим всіх статків і станів відкривав він
терен».
...У Петербурзі А. А. Самборський мав власний будинок на Палацовій набережній (нині
набережна Кутузова, 4). Будинок був перебудований в другій половині XIX століття (нині тут
поміщається Будинок письменника імені В. В. Маяковського, вулиця Воїнова, 18). Фасад будівлі
звернений до провулка, який колись називався Самборським (нині – провулок Кричевського, 2).
ВКРАЛАСЯ ПОМИЛКА, з листа А. Малиновського Я. Гроту від 9 вересня 1888 р.
Дозвольте виконати ще доручення тітки М. В. Вольховської і просити Вас прийняти від неї один
відбиток надрукованих нею у вельми невеликому числі (примірників) матеріалів для життєпису
Андрія Панасовича Самборського. З прочитання передмови ви легко зрозумієте, що до цього
видання спонукав її відгук професора Надлера про її дядька в творі «Імператор Олександр I та ідея
Священного Союзу», з якого декілька розділів, які торкаються виховання Імператора, були
заздалегідь надруковані в Харківському виданні «Віра і Розум».
На жаль, в книзі «Про життя протоієрея Самборського» на стор. 17 допущена така помилка, як
приміщення Артилерійської Академії в Михайлівському замку, тоді як і мені, із слів батька, та й
самої тітки, добре відомо, що квартира мого прадіда знаходилася в північно-західному кутку
верхнього поверху Михайлівського замку, де нині Інженерна академія, і таким чином знаходилася
одним кінцем майже над фатальною для імператора Павла кімнатою, котру перетворили нині, як я
чув, на будинкову церкву.
Біда в тому, що тіточка викликала мене до Харкова очевидно для перегляду рукопису, що
готувався нею тоді до друку, але я, за своїми сімейними обставинами, не міг тоді їхати і одержав
вже віддруковану книгу днями, разом з відбитком, призначеним нею для Вас.
ЙОГО ЗАМОВЧУВАЛИ, з статті Ю. Новосельського «Наші великі «перші»
У день святої Трійці, відвідуючи покійних свого роду, відвідав я могили і великих царськосілів: Андрія Панасовича Самборського і Василя Федоровича Малиновського – першого настоятеля
Софійського собору і першого директора Царськосільського ліцею. Два масивні стели, чорна і
коричнева, стоять, не зважаючи на відбиті вершини, підносячись над навколишніми надгробками.
На квадратних двох’ярусних опорах-підставах видно сліди кріплень втрачених в роки лихоліть
меморіальних дощок, мабуть, з пам’ятними текстами.
Місце поховання обох до 1961 р. було невідоме або «с часом забуте» і вказане після тривалих
розшуків М. П. Руденської. Про Малиновського написано достатньо детально, про Самборського
– мало, оскільки він – фігура, про яку говорити довгий час було не прийнято.
Перший протоієрей, зведений в цей сан в день закладки Софійського собору 30 липня 1782 року.
...Відомі його любов і захоплення сільським господарством.
Донькам А. А. Самборський дав хороше виховання. У 1792 році Софія Андріївна брала уроки у
відомого ерудита Василя Федоровича Малиновського, які, мабуть, сприяли тому, що незабаром
вчитель і учениця стали чоловіком і дружиною.
Дача А. Самборського на Павловському шосе, яка перейшла в скарбницю і пізніше була
викуплена братом Василя Федоровича Павлом Малиновським, простояла до 1953 року, коли була
знесена під час реконструкції дороги Павловськ – Пушкін.
І ПОКІЙНОГО ПРЕСВІТЕРА, з вірша О. Пушкіна «Треба згадати, неодмінно згадати треба»
Помянуть надо и тех, которые, например:
Бывшего поэта Панцербитера,
Нашего прихода честного пресвитера,
Купца Риттера,
Резанова, славного русского кондитера,
Всех православных христиан города Санкт-Питера
Да покойника Юпитера.
...........................................................
Уж как ты хочешь, надо помянуть
Графа нашего приятеля Велегорского
(Что не любит вина горского),
А по-нашему Велеурского,
Покойного пресвитера Самбурского,
Дершау, полицмейстера с.-петербургского,
Почтмейстера города Василисурского;
Надо помянуть – парикмахера Эме,
Ресторатора Дюме,
Ланского, что