СОКОЛЬНИКОВ Григорій Якович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Державний і військовий діяч. Перший нарком фінансів СРСР.

З міщанської родини. Справжнє прізвище – Брилліант Гірш Янкелевич. Батько, Брилліант Я. –

лікар, власник аптеки.

Народився 3 (15) 08 серпня 1888 р. в м. Ромнах Полтавської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Сумської області України).

Убитий 21 травня 1939 р. у в’язниці м. Верхньоуральска СРСР (нині – районний центр

Челябінської області РФ).

Закінчив 5-у Московську гімназію (1906), навчався на юридичному факультеті Московського

університету (1907-1908), закінчив юридичний факультет Паризького університету (1914).

Був членом виконкому Мосради (1917), членом виконкому Петроради (1917-1918), членом Ради

Держбанку, членом колегії наркомату фінансів (1918), членом президії ВРНГ (1918-1920),

головою комісії Туркестану ВЦІК і РНК РРФСР (1920-1921), членом колегії (1921-1922),

заступником наркома (1922), наркомом (1922-1923) фінансів РРФСР, наркомом фінансів СРСР

(1923-1926), заступником голови Держплану СРСР (1926-1928), головою Нафтосиндикату СРСР

(1928-1929), повпредом СРСР у Великобританії (1929-1932), заступником наркома закордонних

справ СРСР (1933-1934), першим заступником наркома лісової промисловості СРСР (1935-1936).

Член Засновницьких зборів (1918).

Член російської делегації на мирних переговорах в Брест-Литовську (1917).

У якості очільника делегації Росії підписав Брест-Литовський мирний договір (1918).

Член ЦВК СРСР (1922-1927; 1931-1936).

Кандидат в члени Президії ЦВК СРСР (1922-1924).

Член Революційної військової ради 2-й і 9-й армій, а також Південного фронту, командувач 8-ої

армії і Туркестанського фронту.

Один з лідерів «нової» (ленінградської) опозиції (1925-1926) та об’єднаної лівої (троцькістської) опозиції (1926-1927).

Друкувався в газетах «Наше слово», «Робітничий шлях», «Правда».

Уперше заарештований за царизму (1907) і довічно засланий до Єнісейської губернії (Сибір),

звідки втік до Франції і Швейцарії (1909). До Росії повернувся повернувся в запломбованому

вагоні через Німеччину разом з В. І. Леніним (1917).

Удруге заарештований більшовиками у справі «паралельного антирадянського троцькістського

центру» і засуджений до 10 років позбавлення волі (1937).

За офіційною версію, убитий сусідами по камері. Насправді ж, як показало розслідування,

проведеному ЦК КПРС і КДБ в 1956-1961 рр., убили С. під керівництвом ст. оперуповноваженого

НКВС Кубаткіна, котрий діяв за прямою вказівкою Л. Берії і Б. Кобулова, а розпорядження про

ліквідацію ув’язнених виходило особисто від Й. Сталіна.

Реабілітований пленумом Верховного Суду СРСР (1988).

Постраждав і брат нашого земляка Михайло, якого заслали на Колиму, де теж убили.

Серед друзів та близьких знайомих C. – М. Бухарін, Б. Пастернак, А. Єнукідзе, В. Ленін, С. Кіров, К. Радек, Д. Шостакович, В. Мухіна, І. Еренбург, В. Молотов, Є. Преображенський, Л.

Серебряков, І. Бабель, Е. Багрицький, Л. Каменєв, Г. Зіновьєв та ін.

***

САМОІЗОЛЯЦІЯ ДЛЯ РОСІЇ – ЗГУБНА

, з політичного кредо Г. Сокольникова

Економічний і фінансовий підйом Радянської Росії можливий в короткий термін лише якщо вона

зуміє господарськи долучитися до світового ринку.

НЕ ЛИШЕ СИЛА, з автобіографії Г. Сокольникова

Керував організацією Радянської влади в Бухарі після повалення еміра. ...Послаблення

басмацького руху було досягнуте економічними й іншими заходами не в меншій мірі, ніж

військовими. Була здійснена грошова реформа, скасована (до відміни в загальному масштабі)

продрозкладка, замінена податком, дозволена вільна торгівля на базарах привезеним тощо.

НЕ ЛЮБИВ МАРНОСЛІВ’Я, зі спогадів Г. Серебрякової

Ця людина була більше схожа на кабінетного ученого, він не любив марнослів’я, не любив

подарунків від підлеглих.

ПАНСЬКІ ПРИМХИ, з листа О. Ярославського Г. Орджонікідзе

Я хотів би запитати тебе, що ти думаєш про такі витрати, які дозволяє собі Сокольников в

Лондоні, влаштовуючи коштом держави, за 4000 рублів золотом спальню своїй бабі... Я посилаю

тобі проект листа, складений мені для Личева із цього приводу.

Павлуновський боїться, що Личев може зрозуміти цей лист як повноваження контролювати дії

повпреда. Але якщо член ЦКК, посаджений нами в Лондоні, не може по-більшовицьки смикнути

за такі панські примхи бодай повпреда, то на біса він нам взагалі потрібен?!

ДОРОГУ – РИНКОВИМ УМОВАМ, з статті М. Нікітіна «Г. Я. Сокольников»

Багато цікавих ідей висунув Сокольников відносно організації планування народного

господарства в СРСР, ролі плану в змішаній економіці. На його думку, план не повинен зв’язувати

«свободу маневрування на ринку, що має в умовах СРСР величезне значення». Він вважав, що

саме ринок (а точніше, кредитно-грошова система як найчутливіший «барометр» ринкової

кон’юнктури) покликаний бути засобом перевірки реальності господарських планів.

НЕПОСТУПЛИВІСТЬ ДРАТУВАЛА, з статті Й. Тельмана «Діамантовий слід в історії»

З 1923 року він – перший нарком фінансів СРСР. Провів в тому ж році грошову реформу

(«Реформа Сокольникова»), забезпечив стабілізацію рубля, впровадив і зміцнив валюту на базі

золота, ввів в обіг грошові знаки нового зразка. ...Поява «знаменитого червінця» дозволила

обміняти астрономічні 886,5 квадрилліона старих рублів на тверді грошові знаки.

...У 1925 році на чотирнадцятому з’їзді партії нарком фінансів Сокольников критикує курс Сталіна

на «пограбування» села як засобу створення потужної індустрії. Він підкреслює необхідність

забезпечити підйом сільського господарства.

Сокольников і після чотирнадцятого з’їзду не раз викликав гнів Сталіна. Навіть його вченість – і

та викликала роздратування генсека. Ще більше – непоступливість. Нарком фінансів не

погоджувався виділити додаткові кошти на утримання держапарату і на різні блага для