АНДРЄЄВ Микола Миколайович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Фізик, перекладач. Фундатор гідроакустики на теренах СРСР; автор теорії розповсюдження звуку

в рухомих середовищах.

З чиновницької родини.

Народився 16 (28) липня 1880 р. в с. Курманах Полтавської губернії Російської імперії (нині –

Недригайлівський район Сумської області України).

Помер 31 грудня 1970 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Навчався в 5-й Московській гімназії (1890-1893), закінчив Московський кадетський корпус (1893-

1898), навчався в Московському технічному училищі (1898-1899), слухав лекції в Московському

(1900-1902), Гетінгенському (1904-1906) університетах, закінчив Базельський університет (1909).

Працював креслярем в управлінні Києво-Воронезької залізниці, рахівником Московської міської

управи, учителем низки навчальних закладах (1909-1912), лаборантом (1912-1914), викладачем

(1914-1917) Московського університету, Омських сільськогосподарського і політехнічного

інститутів (1918-1920), науковим співробітником Всесоюзного експериментального

електротехнічного інституту (1920-1926), Ленінградської фізико-технічної лабораторії (1926-

1940), Фізичного інституту академії наук СРСР (1940-1954), завідуючим відділом Акустичного

інституту академії наук СРСР (1954-1963).

Наш земляк – фундатор і редактор першого на теренах СРСР науково-популярного фізичного

журналу «Лелітка» (1922-1927).

Член Французького фізичного товариства (1908).

Член Міжнародної комісії з акустики (1953).

Академік академії наук СРСР (1953).

Академік Польської академії наук (1955).

Почесний доктор технічних наук дрезденської Вищої технічної школи (1959).

Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1960).

Герой Соціалістичної Праці (1970).

Спеціалізувався з проблем біологічної, фізичної, архітектурної і технічної акустики; теорії

коливань; розповсюдження звукових хвиль; шуму літаків; архітектури акустики; акустичних хвиль

кінцевої амплітуди; п’єзоелектрики, теорії телефону, фізичних основ акустики музичних

інструментів.

Друкувався в журналах «Питання фізики», «Журнал прикладної фізики», «Лелітка», «Журнал

експериментальної і теоретичної фізики», «Вісті академії наук СРСР», «Журнал Російського

фізико-хімічного товариства», «Акустичний журнал», «Журнал технічної фізики».

Як вчений дебютував науковою статтею «Про застосування оптичних властивостей рідин для

вивчення полімеризації і аналогічних нею явищ» (1908).

Потім настала книг наступних доробків: «Про застосування оптичних властивостей рідин до

вивчення полімеризації і аналогічних з нею явищ» (1908), «До дисперсії затухаючих хвиль»,

«Теоретичне і експериментальне дослідження впливу температури на дисперсію світла» (обидва –

1909), «Грати, призма, резонатор» (1915), «Про вплив діелектрика на коливання конденсатора»

(1916), «Електричні коливання і їх спектри» (1917), «Гострота слуху» (1924), «Вступ до механіки»

(1922), «Технічний амплітудометр» (1925), «Аналогія між механікою і оптикою» (1927),

«Рівновага і коливання п’єзоелектричного кристала» (1928), «Сигналізація і розвідка за

допомогою інфрачервоних променів» (1931), «Акустика рухомого середовища» (1934), «Про

ковзання звуку уздовж поглинаючих меж» (1936), «Шум літака і чи можна його заглушити»

(1942), «Тепло і холод» (1948), «Про органи слуху у комах» (1955).

Перу нашого земляка також належать дослідження «Про наведене рівняння струни», «Основні

рівняння телефону», «Про дерево для музичних інструментів», «Дослідження одного звукового

приймача».

Перекладав А. Пуанкаре, А. Ейнштейна.

Особисте життя рожевим не було: А. рано втратив батьків (1885); його за участь в студентських

хвилюваннях заслали до Саратовської губернії (1899), а за відсутність атестату – відрахували з

Гетінгенського університету (1906).

Ім’я нашого земляка присвоєно Московському акустичному інститутові.

Його пам’яті Г. Гльокін присвятив книгу «Микола Миколайович Андрєєв (1880-1970)» (1980).

Серед друзів та близьких знайомих А. – Л. Вельський, М. Бугайов, П. Лєбєдєв, Н. Рябініна, Б.

Введенський, К. Теодорчик, О. Предводителєв, Є. Бедер, С. Ржевкін, Г. Горелік, Е. Маєр, І.

Угольніков, В. Рейхардт, І. Славік, Е. Гільм, А. Іоффе, Ю. Сухаревський, І. Русаков та ін.

***

УНИКАТИ ЗВИЧНОГО,

з професійного кредо М. Андрєєва

Ядро таланту – в умінні вийти за межі самого себе, відмовитися від звичного шляху міркувань.

ВИМІРЮЙ БЕЗ ФАНАТИЗМУ, заповіді кожного фізика за версією М. Андрєєва

1. Берися за завдання, які тобі під силу.

2. Вдавайся до досліду лише тоді, коли за його допомогою сподіваєшся одержати відповідь на

питання, які перед тобою поставила природа.

3. Пам’ятай, що єдиною точною мовою для запису явищ природи є мова математики.

4. Кожній теорії, особливо своїй, вір від щирого серця, чекай тріумфу при перевірці її на досвіді; радій, якщо досвід виправдовує теорію, радій, якщо він її спростує: це теж крок вперед в пізнанні

природи.

5. Життя коротке: поспішай і не проводь своїх вимірювань з точністю більшою, ніж це тобі

потрібно для твоєї мети.

6. Не лінуйся вивчати роботи інших і не ухиляйся від спілкування з ученими протилежних

поглядів. Це необхідно для успіхів твоєї роботи і твоєї теорії.

ВИЙТИ ЗА МЕЖІ САМОГО СЕБЕ, зі спогадів М. Андрєєва

Сирота з чотирьох років, я жив тоді у дядька. Якось за обідом, одержавши тарілку з неабиякою

кількістю гречаної каші, такої розсипчастої і гарячої, я почав розкладати її в один шар. Дядько,

Іван Федотович, невисокий, щільний, з невеликою бородою і в пенсне, завжди добродушний до

мене, з цікавістю подивився на мою кашу і запитав: «Коля, навіщо ти це робиш?». – І одержав

відповідь: «Щоб вона остигнула, а то, якщо я її розкладу в два шари, верхній нагріватиме нижній,

а якщо потім поміняти верхній на нижній, то знову вийде те ж і каша ніколи не остигне».

Дядько