БОГОМАЗОВ Олександр Костянтинович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Художник, теоретик мистецтва, педагог. Один з чільників світового авангарду; фундатор

національного кубофутуризму.

З міщанської родини.

Народився 26 березня 1880 р. в с. Ямполі Харківської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Сумської області України).

Помер 3 червня 1930 р. в м. Києві СРСР (нині – столиця України).

Навчався в Херсонському сільськогосподарському і Київському художньому училищах,

приватних московських студіях.

Співзасновник мистецького об’єднання «Кільце» (1914).

Брав участь у виготовленні ескізів українських грошових знаків (1918).

Автор теорії «якісних ритмів».

Учасник виставок авангардного мистецтва: «Ланка» (1908), «Кільце»(1914).

Добутки Б. майстерно сполучають різні абстракціоністські тенденції з конструктивізмом. В

відчувається особливий ліризм, активна людська присутність.

Широко відомі наступні полотна Б.: «Автопортрет», «Портрет Ванди Монастирської» (обидва –

1911), «Шевська майстерня» (1912), «Трамвай. Львівська вулиця, Київ» (1914), «Портрет доньки»

(1926), «Пилярі» (1927), «Портрет доньки» (1928), «Праця пилярів» (1929).

Перу нашого земляка належить трактат «Живопис та елементи» (1914; 1928). Красномовна деталь:

українською мовою книга була перекладена лише 1996 року.

Наш земляк також – автор численних філософських творів, віршів, притч.

До того ж, Б. чудово грав на віолончелі, скрипці, сопілці.

У Києві відбулася презентація фільму режисера В. Соколовського «Український кубофутуризм і

Олександр Богомазов» (2006).

Ще один факт: прізвище нашого земляка ввійшло до «Енциклопедії російського авангарду» Т.

Котовича (2003). Приємно, аби правдиво: і справді, до чого тут «російського»?!

Серед друзів та близьких знайомих Б. – О. Мурашко, О. Екстер, Г. Нарбут та ін.

***

ЧУТЛИВИЙ РЕЗОНАТОР

, з професійного кредо О. Богомазова

Мистецтво – нескінченний ритм, художник – його чутливий резонатор.

ЩО ЄДНАЄ МИТЦЯ З ГЛЯДАЧЕМ, з книги О. Богомазова «Живопис і елементи»

Суттю розуміння нового руху в мистецтві є усвідомлене ставлення художника до живописних

елементів, до дослідження котрих я й запрошую читача.

…Картина, як і всякий твір мистецтва, є результатом естетичних переживань автора, закріплених

певними матеріальними знаками. Властиво суть такого закріплення переживань лежить в імітації

його знаками певного Мистецтва, у цьому вигляді Картина й з’являється перед Глядачем. Т. ч., для

Глядача Картина являє собою суму знаків, яка приховує у собі естетичні переживання Художника.

Глядач, розглядаючи Картину (знаки), за сприятливих умов переводить знаки в переживання

Художника, творячи зворотну імітацію…

Картина, таким чином, є мовби посередником у передаванні естетичних переживань від

Художника до Глядача, концентрує їх у собі, містить слово першого й відгук другого. Художник,

виражаючи свою мистецьку думку через Картину, тим самим шукає найближчого відгуку в

Глядача, що є більш-менш чутливим резонатором його естетичних переживань. Це переживання,

щоб відбитися в Глядача, проходить такий шлях:

– Естетичне переживання Художника від об’єкта.

– Переклад цього переживання в знаки мистецтва (картина).

– Зворотний переклад суми знаків в естетичне переживання.

Знак у картині є загальним чинником їхнього єднання. Цей знак зв’язаний через естетичне

переживання Художника з об’єктом, що викликав це переживання. Зазначений зв’язок між знаком

Мистецтва й об’єктом може виявитися тільки за умови загальної природи їхнього розвитку. Звідси

– розвиток Картини, а також єднання Художника з Глядачем залежить від умов, які впливають на

розвиток і об’єднання знаків, їхній зв’язок з об’єктом.

ІМПРЕСІОНІЗМ ВІЧНОГО, з книги Д. Горбачова «Теоретичні праці О. Богомазова»

У 1914 році було закінчено трактат «Живопис і елементи», котрий заклав основи авангардного

мистецтва. Його автор – художник-кубофутурист Олександр Костянтинович Богомазов –

аналізував логіку сприйняття мистецтва й психологію сприйняття художнього образу.

В 1984 році паризький мистецтвознавець назвав цей доробок пророчим...

Богомазову вдалося відкрити первинний елемент живопису, яким є крапка на картинній площині.

Динаміка (принцип футуризму) веде розвиток від крапки до лінії, пересування якої дає в

результаті площу. Це динамічне явище творчості приводить Богомазова до освоєння генезису

форми, що існує лише з «моменту руху первинного елемента».

До цієї концепції В. Кандинський (всесвітньо відомий теоретик новаторського мистецтва) дійшов

лише восени 1916 року...

З юних років Богомазов усвідомив ненадійність інтелекту для поетичної діяльності: переповнений

земним інтересом до зиску, інтелект – бар’єр на шляху до таємниць душі. На цьому шляху

потрібно зруйнувати низку понять, які роз’єднують дух з космосом. Знайти втрачену єдність,

гармонію – завдання сучасного мистецтва.

На 31-м році життя Богомазов уже перейшов у мистецтві через натуралізм, через імпресіонізм,

захоплюється картинами художників «Блакитної троянди», прозою й поезією «Золотого руна».

Назви його власних віршів – «Мрії», «Сумної осені туман». Музика символізму – солодке

нашіптування смерті.

Немає маленьких людей і маленьких подій. Кожна людина – потік космічної енергії. Той, хто

усвідомив це, стає Надлюдиною – Богомазов саме так трактував це поняття, яке запровадив

Ніцше. При зустрічі двох стихій – людини й світу (тобто психіки індивідуальної й

надособистісної, абсолютної), – виникає видовище – Театр життя, відображенням якого може

бути будь-який вид мистецтва.

Таким може бути й живопис нового реалізму, перед яким мерхне банальність евклідового

простору,