зберегли документів, що свідчили б про реалізацію цього проекту.
ПОМІНЯВ ЛІТЕРАТУРУ НА ЦУКРОВАРІННЯ, з листа П. Куліша П. Плетньову від 4 грудня
1856 р.
Був я у Грабовського, який проміняв літературу на цукроваріння і будує будинок, з якого вийдуть
дуже живописні руїни.
РЕВІЗУВАВ СВОЇ ПАНСЛОВ’ЯНСЬКІ ІДЕЇ, з статті О. Браславця «Вікопомний рік! До 140-
річчя Польського повстання 1863 року»
Одним з осередків бурління польського духу став у 1830-1860-х рр. Київ, де значну кількість
мешканців становили поляки. Одним з центрів київського польського відродження стала садиба на
Андріївському узвозі, де нині стоїть будинок № 34, яка з 1850 р. належала відомому київському
письменнику і критику польсько-української школи Михайлові (Міхаю) Грабовському.
...З 1850 року М. Грабовський постійно жив у Києві, де він разом з сусідом Андрієм Муравйовим
займався облаштуванням та благоустроєм найдавнішої вулиці Києва. Однак 1862 року М.
Грабовський раптово відбув працювати директором училищ до Варшави.
Власне, цей від’їзд напередодні повстання викликає багато запитань – адже спочатку М.
Грабовський виступав за слов’янську єдність під скіпетром російського імператора, висловлював
ідеї про велике всеслов’янське значення Києва. Однак деякі київські джерела повідомляють, що в
останні роки перед від’їздом М. Грабовський начебто дуже сильно ревізував свої панслов’янські
ідеї й буцімто став одним з розробників й натхненників ідеології Січневого повстання 1863 року.
...Наскільки вишуканою може бути іронія історії! 1863 року долі мешканців Андріївського узвозу
– Михайла Грабовського та Андрія Муравйова – перетнулися ще раз, дещо в трагічному аспекті.
На придушення польського повстання, одним з ідеологів якого виступав М. Грабовський, було
кинуто російську армію, яку очолив Михайло Муравйов, рідний брат А. Муравйова.
ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ ВАЛЬТЕР СКОТТ, з розвідки В. Панченка «Пантелеймон Куліш
в «Абботсфорді»
В очах Пантелеймона Олександровича Грабовський був «Вальтером Скоттом» – автором повістей, написаних на матеріалі української історії, авторитетним критиком.
...Олександрівські «труди і дні» П. Куліш вважав такою важливою віхою свого життя, що і в
листах, і в мемуарах приділяв їм винятково багато уваги.
...В Олександрівці він написав поему «Украйна» – принаймні, велику її частину («писав я її в
нього ( Грабовського – авт.) над кабінетом», – повідомить П. Куліш у листі до Ю.-І.
Крашевського).
...Як літературний критик, М. Грабовський був ідеологом слов’янського романтизму, орієнтував
письменників-сучасників на традиції народної творчості. Критерії, з якими він підходив до
художнього твору, передбачали проникнення в нього мотивів із народного життя, близькість до
народних оповідань.
...Погляди М. Грабовського на літературу багато значили для П. Куліша як письменника і критика.
Те, до чого він прагнув напівстихійно, тепер знаходило чіткі формулювання, вилаштовувалося в
систему. І ідея самобутності української літератури, і необхідність її орієнтації на фольклорні
основи та «поезію старовини», і принцип історичної та етнографічної достовірності художнього
твору. Назустріч цим поглядам Куліш ішов легко, бо вони відповідали його власним внутрішнім
установкам і здогадам. Складніше було Кулішу-історику. Спілкування з Грабовським змушувало
його серйозно осмислювати складну історію польсько-українських взаємин. Якщо до
Олександрівки П. Куліш прибув з «костомаро-шевченківськими» уявленнями про козаччину й
гайдамаків, то в «Абботсфорді» йому довелося зіткнутися з несподіваними для себе судженнями
про події ХVII – ХVIII століть.
...Грабовський вважав, що в часи Коліївщини в українців запанувала «течія варваризму», що
гайдамаччина була кроком назад, виявом стихії й розбійництва «низовиків». Полякам же М.
Грабовський відводив місію культуртрегерства, поділяючи думку, висловлену одним із його
приятелів: «Україна ваша, а ми культурні прибульці». В часах минулих він виділяв постать
Конашевича-Сагайдачного, який уособлював культурну силу, українську аристократію, яка
знаходила порозуміння з поляками і, загалом, правильно будувала систему слов’янських взаємин.
Дослідник життя і творчості П. Куліша Віктор Петров небезпідставно вважав, що «ідею польсько-
українського єднання, що завсіди вабила Куліша, виплекав він, треба думати, приятелюючи з
Грабовським».
ЗВЕЛИЧУВАВ ШЛЯХТУ, з «Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона»
Польському суспільству не подобалися українські симпатії Грабовського, як і взагалі вся
«українська школа», з її місцевим патріотизмом, проти якого повставали Міцкевич, Крашевський
та ін. У 1841 р. новий польський критик А. Тишинський вказав, що багато думок Грабовського, які
вважалися оригінальними, запозичені у Вільмена і Гізо. Це призвело до втрати популярності
Грабовського, особливо серед молоді.
...Усе більше зближуючись з українськими діячами, Грабовський проникається слов’янофільсько-
українськими ідеями про велике всеслов’янське значення Києва і висловлює переконання, що
«український люд» є окремою гілкою російського народу, котра зберегла в чистоті відвічні
племінні особливості і самобутність. ...Грабовський прагне стати апостолом слов’янського
єднання. Він хоче видавати в Києві газету «Slowianin» панслов’янського напряму і з цією метою
подає докладну програму майбутнього видання київському генерал-губернаторові. Вона стала
відомою польському суспільству і викликала загальне обурення; колишні друзі Грабовського від
нього відсахнулися.
Грабовський був переконаний, що всі звинувачення польських панів в пригнобленні українського
народу сильно перебільшені, і що насправді польські поміщики стали в Україні насаджувачами
вищої культури і