з’являється образ української селянки, яка проклинає свого пана, вже мертвого Вацлава,

страшними словами.

…Україна в цьому контексті не є географічним поняттям (географічні поняття не воскресають).

Тут Україна – не частина Польщі, а історична держава, покладена колись ворогами в могилу, і

рокована на воскресіння.

Пророцтво Юліуша Словацького щодо України було проголошене в найтемніші часи нашої

історії. Воно не було почуте тоді в Україні, бо творчість поета і в самій Польщі не була широко

знаною за його життя. Але те пророцтво для нас, українців, має й завжди матиме велике значення,

бо воно говорить, що наша держава як ідеал свободи й справедливості жила у мріях геніального

поета Польщі.

РОМАНТИЗУВАВ ГЕРОЇВ, з інтернет-ресурсу archive.libfl.ru

Мальчевський увійшов до літератури як автор одного твору – поеми «Марія». Разом з поемами

Міцкевича вона започаткувала жанр романтичної епічної поеми в літературі Польщі.

Поет, використавши справжню подію XVIII ст. (конфлікт між Францішком Салезім Потоцьким та

його сином Станіславом Щенсним, що 17 лютого 1771 року спричинило вбивство дружини

молодшого з магнатської родини), переніс дію поеми на століття раніше, ушляхетнив і

романтизував героїв.

Їх трагічні долі, конфлікт з дійсністю, зумовленість фіналу свідчили про романтичний розлад між

ідеалом і реальністю, неприйняття автором сучасного життя. Історичний колорит, достовірне

зображення старопольського побуту, переваг мови, стилю і образів забезпечили поемі «Марія»

міцне місце в історії польської літератури.

РІЧ НЕЗБАГНЕННОЇ КРАСИ, з інтерв’ю М. Бєньчика А. Марчинському «Українська школа» в

польській літературі 19 сторіччя»

– Розкажіть, будь ласка, детальніше про цю поему «Марія».

– Це дуже незвичайний твір, бо з перспективи літературознавства це було написано кимсь, хто ще

був вихований у поетиці класицизму. Натомість, з перспективи уяви можна сказати, що це було

написане молодим романтиком. Ця поема була надзвичайно популярна в Польщі, наприклад у

міжвоєнний період, коли вона була у шкільній програмі, а після війни вона стала потрохи зникати

і тепер це не дуже читається. Однак, це річ – рідкісної краси. Щось, що написане аматором, бо він

не був літератором в такому, скажімо, професійному сенсі як Словацький чи Міцкевич, чи навіть

Красінський. Тобто був кимсь, хто попросту певного дня починає писати поему, і її написано

такою мовою, котра до сьогодні заворожує.

Це якщо йдеться про саму мову. Бо якщо сьогодні читається «Марія», то важко позбутись дивного

враження від тієї мови – чогось надзвичайно захоплюючого.

Якщо ж йдеться про саму історію, то це історія роду Потоцьких, дещо шекспірівська, котра

ґрунтується на автентичних фактах взаємної ненависті між батьком і сином. Вона несе багато

злочинів, а передусім доходить до вбивства героїні, що її ім’ям названо поему, – Марії, дружини

Вацлава.

…Ця поема часто теж інтерпретується як найбільш песимістичний твір польського романтизму.

«Марія» є виразом певного індивідуалістичного і дуже специфічного погляду на історію. Здається,

власне, що та історія тут прямує до неминучої катастрофи.

– А звідки походить захоплення цілої української школи польської літератури тією тематикою?

– Тут Мальчевський задав тон у такому мовленні про український простір як простір

метафізичний. А це потім буде якось звучати й у інших.

Я гадаю, що це передусім було спричинене його поетичним впливом, бо «Марі» – як поема – є

чимось надзвичайно магнетичним. І Антоній Мальчевський показав, що, власне, таке поєднання

українського простору із такою поетичною експресією, і з такою універсальною тематикою – з

метафізикою, дає такий незвичайний результат.

Отже, Марія є одним з тих творів, котрі породили певний фантасмагоричний образ України як

простору пустки, простору, в котрому смерть долає життя; в котрому розігруються такі дуже

гострі пристрасті, а це саме ті шекспірівські, вбивчі пристрасті. Йдеться про щось дуже таємниче,

захоплююче, але теж небезпечне і страшне. Я би сказав, що Україна, котру представлено було у

польських романтиків, є певною підсвідомістю Польщі, як мені здається. Те, що найгірше, або

найбільш таємниче, або найбільш дивне – воно відбувається, власне, в тому українському

просторі. Бо відомо, що, наприклад, литовський простір є таким більш затишним, ідилічним,

світлим. Це, звісно, може бути простором національної мартирології, але він, власне, такий

зрозумілий, пізнаний. А український простір непізнаний, неусвідомлений, повний фантасмагорій,

небезпечний і страшний. І це все є в «Марії» Мальчевського.

ПОЛЯК ЗА ПОХОДЖЕННЯМ, УКРАЇНЕЦЬ – ЗА ДУХОМ, з повідомлення прес-служби

Держкомнацрелігій України

Товариством польської культури Дубенщини спільно з Дубенською міськрадою організовано ІІ

Міжнародну українсько-польську конференцію «Поляк за походженням, українець – за духом»,

присвячену 215-річниці з Дня народження класика польської літератури А. Мальчевського.

Учасники конференції також ознайомилися з тематичною виставкою картин, малюнків, різьби;

роботами майстра-модельєра Алли Марців «Дефіле фризур епохи А. Мальчевського», творчими

доробками ансамблю «Соколовяни», Артура Ліщинського, Агати Коженевської із міста Соколов

Подляскій (Республіка Польща), переглянули слайдовий фільм «Рік А.Мальчевського в Дубно».

За матеріалами конференції видано буклет «Поляк за походженням, українець – по духу», а

також ілюстроване видання «Антоній Мальчевський і Дубно».