ХАРПАК Георгій

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: французький.

Фізик. Псевдонім – Шарпак Жорж. Лауреат Нобелівської премії з фізики (1992). У фізиці існує

науковий термін «камера Харпака».

З родини комерсанта.

Народився 1 серпня 1924 р. в с. Дубровиці Сарненського повіту Польщі (нині – районний центр

Рівненської області України).

Помер 30 вересня 2010 р. в м. Париж (Франція).

Навчався в Сарненській польській гімназії, паризьких ліцеях святої Луїзи і Монпасьє (1938-1939), гірничій вищій школі (1945-1948), коледжі Де Франс.

Працював науковим співробітником лабораторії Ф. Жоліо-Кюрі, швейцарського Національного

центру наукових досліджень, Європейського центру ядерних досліджень, викладачем Паризької

школи поглибленого вивчення фізики і хімії.

Один з найвидатніших у світі фахівців у галузі методів детектування елементарних частинок.

Учасник руху Опору, в’язень концентраційного табору Дахау.

Пропонував консультативні послуги щодо питань безпеки Чорнобильської атомної електростанції,

проте Україна йому відмовила.

Нині розробляє новий тип детектора, за допомогою якого можна досліджувати структуру ДНК і

проводити вивчення поведінки ракових пухлин. Аналоги його приладу вже проходять

випробовування у відомому Пастерівському інституті в Парижі та в Женевському шпиталі.

Лауреат Нобелівської премії з фізики «за винахід пристрою, що відбраковує субатомні частинки в

субатомному прискорювачі» (1992).

Член французької Академії наук (1985).

Почесний доктор Женевського університету.

Кавалер французького хреста «За бойові заслуги у війні 1939-1945 років».

Лауреат премії Європейського фізичного товариства (1989).

Х. – співавтор книги спогадів «Життя як сполучна нитка».

Сім’я Х. емігрувала до Франції (1932).

Знявся в епізодичній ролі рознощика у фільмі про П. і М. Кюрі (1997).

Серед друзів та близьких знайомих Х. – Ф. Жоліо-Кюрі, Д. Содінос, Ю. Орлов, М. Рейнхарц, Х.

Поттерінг та ін.

***

КУВАТИ ЗБРОЮ, А НЕ ПОЛЮВАТИ

, з наукового кредо Г. Харпака

Іноді я порівнюю своїх колег з мисливцями на крупну дичину. Я мріяв полювати в їх угіддях і,

кінець кінцем, зумів побракон’єрничати абияк. Проте я рано відкрив, що кувати зброю для їх

полювання набагато плідніше.

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ПІСНІ І ДОСІ ТОРКАЮТЬ ДУШУ, з книги Г. Харпака «Життя як

сполучна нитка»

Пам’ятаю ще, що літніми вечорами ми могли бачити, як селяни, коса на плечі, повертаються

додому. Вони співають своїми глибокими басами, а жінки виходять їм назустріч.

Жінки теж співають – стародавніх українських народних пісень, і їхні голоси піднімаються з

нечуваною чистотою, хрипкі і високі одночасно.

Спогад незбагненний, який ще і сьогодні торкає мене до глибини душі.

ЗАГРОЖУВАЛА ПОВНА СЛІПОТА, з статті К. Щербатого «Приборкувач мирного атому»

У світі добре знають польського лауреата Нобелівської премії з фізики Джорджа Чарпака,

ветерани французького Руху Опору пам’ятають свого бійця Жоржа Шарпентьє, але інформаційні

матеріали про уродженця Рівненщини Георгія Харпака на батьківщині обмежуються одним

абзацом у довідниках та лише кількома досить суперечливими публікаціями у пресі. Чи

здогадались ви, що йдеться про одну людину?

Георгій (Григорій) Шарпак народився в єврейській сім’ї. Мати Хане Шапіто мала гострий розум

та рішучий характер. Їй було всього 18 років, коли вона вийшла заміж за Мотеле Харпака, якому

народила синів Георгія та Андре. У той час Сарни та Дубровиця були місцем постійних

пересувань польської армії, які воювали з Росією. Після поразки більшовиків 1922 року ці

території стали частиною Польщі. Саме тому Харпака часто називають всесвітньо відомим діячем

польської науки.

Часті погроми єврейських сімей викликали страх за життя, за майбутнє дітей. Тому 1926 року

сім’я Харпаків переїхала до Палестини у пошуках кращої долі. Проте, прибувши до нового місця,

в нове оточення, зіткнувшись із зовсім іншим кліматом, родина опинилася у досить важких

умовах. Єдиною роботою, яку зміг знайти батько, було дроблення каменя на будівництві шляхів.

Згодом маленький Гриша захворів. У нього почалося запалення очей, яке в нестерпній спеці та за

відсутності нормальної гігієни не можна було вилікувати. Хлопцю загрожувала сліпота, тому сім’я

повернулася до Сарн.

Вже до п’яти років він знав ідиш, іврит, російську та арабську. В Сарнах його віддали до польської

гімназії, тож довелося вчити ще й польську. Умови виховання у католицькій гімназії були дуже

суворими. Тому Георгій назавжди зберіг в своїй душі глибоке не сприйняття будь-яких

крайнощів релігії.

…У 1943 році 19-річним він вступає до Руху Опору. …Його основним завданням була допомога

молодим французам, яких мали відправити на примусові роботи до Німеччини. Юнак допомагав

їм звільнитися.

Наступного року його заарештувала французька поліція. Після ув’язнення Георгія направили до

фашистського концтабору Дахау. Якби його заарештували як єврея, шансів врятуватися у нього не

лишилося б. Проте серед ув’язнених була дуже сильна солідарність, вони підтримували один

одного

В Дахау Харпак був призначений копачем канав. Ця важка робота на все подальше життя відбила

у нього бажання коли-небудь займатися садівництвом. З гітлерівських катівень Харпака звільнили

американські війська.

Після війни Георгій продовжує навчання і вступає до гірничої школи, яка давала престижну

інженерну освіту. Юнак вирішує стати фізиком, хоча зовсім не розуміється на цій науці. Певним

чином, йому пощастило з часом. На тлі загального хаосу Георгію вдається реалізувати своє

бажання. В інший час його б не допустили до такої освіти через брак кваліфікації.

Потім – навчання у коледжі Де Франс. Він багато читає,