Васютинський Антон Федорович.

Усі, хто отримав право на нагороду, мали «придбати медалі за свій рахунок».

ДОВЕЛОСЯ ПЕРЕРОБИТИ ШТЕМПЕЛІ, з книги «Історія монетного різьбярства в Росії»

1913 рік – рік трьохсотріччя дому Романових – відзначили великомасштабними святкуваннями.

Був випущений спеціальний рубль, штемпелі для яких виконав Антон Васютинський.

Існують пробні олов’яні відтиснення, на яких дати розташовані з боків позначення номіналу в

нижній частині зворотного боку.

Спочатку замовлення включало невелику кількість монет, проте пізніше уряд збільшив її і

викарбували 1472000 штук.

Перші 50000 рублів карбували в порівняно низькому рельєфі з розмитими деталями портретів.

Виправивши це, Васютинський переробив штемпелі для решти частини тиражу у вищому рельєфі.

ПЕРЕВАНТАЖЕНІСТЬ ЕЛЕМЕНТАМИ ОФОРМЛЕННЯ, з довідки «Монети СРСР» на сайті

«Золотий Талер»

Переведення радянської монетної системи на нові матеріали здійснювався поступово. Різьблення

срібних рублів припинилася в 1924, полтин – в 1927, монет номіналом в 10, 15 і 20 коп. – в 1931 р.

У цьому ж році у виробництво впровадили новий тип монет з нікелю. Малюнки їх боків розробив

А. Ф. Васютинський. На лицьовому боці 10, 15 і 20 коп. був зображений робочий з молотом в руці.

Він притримував щит з позначенням номіналу. Вперше на радянських монетах з’явилося повне

найменування держави – «Союз Радянських Соціалістичних Республік». ...Перевантаженість

монетного поля елементами оформлення – малюнками, написами, лінійними круговими обідками

– створювала труднощі для виробництва. В результаті цей тип протримався усього впродовж

чотирьох років.

У 1935 р. малюнок обох боків 10, 15 і 20 коп. спростили. Проте лицьовий бік зберіг

перевантаженість дрібними деталями.

Гербовий же бік набув класичної форми, яка на довгий час стала єдиною для радянських монет

усіх достоїнств.

ВІД МОДЕРНУ ДО СОЦРЕАЛІЗМУ, з кореспонденції «Від орла дійшли до решки» в газеті

«Коммерсантъ» від 13 січня 2005 р.

Головними героями цієї медальєрної історії стали майстри, котрі тонше вловили зв’язок між

площинною пластичних рішень і прямолінійністю ідеологічного замовлення. На зразок Антона

Васютинського, який пропрацював головним художником Петербурзького монетного двору, як

делікатно сказано в етикетці, від модерну до соцреалізму.

Від імперської героїки медалі в пам’ять 100-річчя військового міністерства з голим воїном, якого

благословляє Паллада, до затишної бідермаєрівської плакетки «Останнє підпілля В. І. Леніна».

Втім, що б не робив Васютинський – в цьому була жива історія. З медалей і ювілейних монет

післявоєнних років (а це мало не більше половини всього виставленого в Ермітажі) вона неначе

випарувалася.

ДОКЛАВ РУК ДО ОРДЕНА ЛЕНІНА, з розвідки А. Щелокова «Монети СРСР»

Окрім розробки дизайну монет, А. Ф. Васютинський 1930 року виконав остаточний варіант ордена

Леніна.

ОРДЕНА ЛЕНІНА НЕ РІЗЬБИВ, з кореспонденції «Вища нагорода (історія створення ордена

Леніна)»

Головний медальєр Ленінградського Монетного Двору академік А. Ф. Васютинський, який був

керівником і організатором особливо важливого цеху, – граверного, особисто не розробляв проект

ордена Леніна. Таким чином, урядом СРСР затвердив проект ордена, виконаний І. В.

Хрестовським.

...Пошуки привели до квартири А. Ф. Васютинського. Олена Фердинандівна уважно вислухала

мене, запросила до майстерні покійного чоловіка і, всівшись в крісло, почала уважно проглядати

всі ящики його робочого столу. Серед безлічі чудових робіт, створених за довге життя, – жодного

зліпка чи гальванопроекту ордена Леніна. Проглянули ще одну шафку, де зберігався граверний

інструмент, проте й там нічого не знайшли.

Олена Фердинандівна проглянула всі ящики письмового столу, перевірила всі місця, де Антон

Федорович міг зберігати свої роботи. Перебравши велику кількість зліпків і форм, виконаних у

воску, гіпсі, міді, ми переконалися, що наші пошуки марні.

Наступного дня Олена Фердинандівна повідомила, що випадково виявила серед книг і альбомів

плоску скриньку, в якій зберігався проект ордена Леніна.

...Узявши до рук грифельну дошку, на якій був виліплений з кольорового воску орден Леніна, я

відразу ж впізнав його по фото, яке раніше бачив у автора. Витерши пил з правого куточка дошки, прочитав видряпаний різцем підпис: «Ліпив І. Хрестовський. 1934 р.».