Єзерський.

***

ЗАЧИТУВАЛОСЯ СТУДЕНТСТВО

, з статті О. Немировського «Трагедія Римської республіки»

Той, хто побажає мати уявлення про весь столітній період громадянських воєн в Римі в зримих

образах, повинен буде звернутися до серіалу (тетралогія «Влада і народ» – авт.) М. Єзерського.

...Сенс суспільного конфлікту, що лежить в основі громадянських воєн Римської республіки, в

тому, що «народ», до якого на першому витку громадянських воєн правителі змушені були

прислухатися, оскільки, не маючи реальної влади, він все ж мав право вибору своїх володарів на

народних зборах, поступово втрачає будь-яке політичний вплив і віддає свої голоси тим, хто

більше за них дає, і тим самим перетворюється на паразитичне сіромашшя, від імені якого

виступають бувалі політики й демагоги, котрі переслідують власні економічні вигоди та інтереси.

М. Єзерський вміло відтворює атмосферу громадянських воєн або «громадянського божевілля», як

їх назвав один стародавній автор, – епохи, коли було знищено саме поняття громадянськості...

Малюючи масові вбивства, що поперемінно змінювалися витонченою системою знищення

противників за заздалегідь складеними списками, письменник розгортає картину римського

суспільства з процвітанням низинної розпутності і нестримним розгулом не менш низьких

пристрастей.

...Тетралогією М. Єзерського, як я пам'ятаю з власного досвіду, зачитувалося передвоєнне

студентство. Але критика її відкинула. У …рецензії, написаній прекрасним знавцем стародавніх

мов Б. В. Казанським, романові була дана різко негативна оцінка лише на підставі похибок у

написанні і розумінні стародавніх термінів. Можливо, про роман відгукнувся б хтось ще, однак

йшов 1941 рік, а після війни повертатися до «старої літератури» ніхто не думав.

Так вийшло, що серед імен зачинателів історичного жанру в нашій країні не виявилося імені М.

Єзерського.

ПОВНА ЗНЕВАГА ДО ФАКТІВ, з рецензії І. Кацнельсона на роман М. Єзерського «Каменяр

Нугрі»

Сюжет книги М. Єзерського надзвичайно простий. Каменяр Нугрі, що живе в невеликому селі

поблизу столиці Єгипту – Фів, за наказом Рамсеса II разом з іншими робітниками направлений до

царського некрополя на будівництво царської гробниці. Непосильна праця, важкі умови життя,

жорстокість писарів і наглядачів змушують його замислитися над несправедливостями життя.

Разом зі своїми друзями по роботі Кені і Тінро він вирішує після смерті Рамсеса II проникнути до

гробниці останнього, оволодіти скарбами, якими єгиптяни щедро забезпечували померлих

фараонів для посмертного їх існування, і роздати ці скарби жителям свого села, які жорстоко

постраждали від повені.

Нугрі, Кені і Тінро вночі таємно пробираються до гробниці царя, опановують захованими в ній

багатствами, але, заблукавши на зворотному шляху в заплутаних галереях, проходах і залах,

гинуть від голоду.

Описом смерті Нугрі і його товаришів закінчується розповідь.

У цій невеликій повісті вражає перекручення історичної дійсності, невірний опис соціального

середовища, в якому розвивається дія, повна зневага до фактів, засвідчених джерелами.