по 15 березня 1847 року. Саме в цей час відбулася низка зустрічей однодумців: вони обдумали
деталі походу, прийняли нові рішення.
…Начальство дослухалося до реляції Невельського, коли той розкрив свої і Баласогло плани, і
став просити призначити його командиром на який-небудь корабель, що відправлявся на Далекий
Схід, на Камчатку, в Російську Америку.
…Він упевнений, що за час підготовки судна і переходу навколо світу Олександрові
Пантелеймоновичу Баласогло вдасться перебороти рогатки Міністерства закордонних справ і
організувати зі Сретенська чи Нерчинська сплав по Амуру.
Як усе цікаво, ново, заманливо…
В ОДИНОЧНІЙ КАМЕРІ ПЕТРОПАВЛОВСЬКОЇ ФОРТЕЦІ, з повісті І. Волгіна «Зникла
змова»
Навесні і влітку 1849 року, за час відсутності імператора в Петербурзі, спадкоємець престолу
«курирує» слідство. Він регулярно одержує вичерпні звіти про хід допитів…Читає показання
надвірного радника, старшого архіваріуса Міністерства закордонних справ, 35-літнього
Олександра Пантелеймоновича Баласогло.
…Чотири дня і чотири ночі в одиночній камері Петропавловської фортеці він (Баласогло – авт.) пише історію власної халепи.
Баласогло простирає свою щиросердість до того, що – за сім років до народження Зиґмунда
Фрейда – ділиться з слідчими (мало придатними на роль психоаналітиків) дитячими страхами. Він
згадує, як три– чи чотирічним був відведений для причастя, проте так злякався бороди священика, що ні силою, ні погрозами не могли змусити прийняти таїнство. Його висікли і протримали без
їжі, на колінах, весь день. Чи не тут варто шукати джерела його ліберальних ідей у зрілі роки?
Син вивезеного з Константинополя грека, який дослужився до чина генерал-майора (але
розореного поверненням у скарбницю розтрачених не ним коштів), Баласогло-молодший
розповідає про свою службу на Чорноморському флоті в 1828 році, під час російсько-турецької
війни, про відставку і довге злидарювання в пошуках місця, коли він ледь не пішов на службу в III Відділення, про свій поетичний досвід і т.д. Особливо вражає картина, яка зображує його
титанічні зусилля по наведенню ладу в архіві Азійського департаменту Міністерства закордонних
справ, цих авгієвих стаєнь російської дипломатії, де зібралися справи «про Кавказ, татар, калмиків, усієї Середньої Азії, Персії, Китаю, Індії, Сибіру, Російської Америки, Японії і взагалі
Східного океану «.
…З неменшою увагою члени царської родини знайомилися з тими місцями 24-сторінкового твору
Баласогло, в яких автор висловлює свої рекомендації монарху.
– Я осмілювався обговорювати, – пише Баласогло, – і безмежну добродушність самого государя
імператора, дивуючись, як він не бачить, що біля нього і довкола нього робиться, і чому він ніколи
не удостоїв запитати підлеглих, як їм жити й існувати під його керівництвом. І не публічно, а тет-
а-тет, кожну людську істоту наодинці, для чого його величність має тисячі можливостей .
Ця заява не могла не схвилювати членів Слідчої комісії, і вони звертаються до автора сповіді з
уточнюючими запитаннями:
– Поясніть, що саме, на вашу думку, вислизало від уваги його величності і могло спонукати вас до
сміливого судження про священну особу його величності?
– Я дивувався тому, – чесно визнає Баласогло , – як його величність, настільки чадолюбивий
батько своїх підданих, не чує тих жахливих стогонів, що надривають душу і якими сповнено все
місто, і особливо стан бідних, пригноблених всюди чиновників, до яких я сам належу.
Але, мрійливо додає автор, «удостойся я незвичайної милості і щастя, аби його величність
побажав мене вислухати один на один, так щоб ніхто, крім мене і нього не знав про предмет
розмови, звичайно, я б вилив усю свою душу перед його священною особою так же довірливо, як
роблю це тепер, втім, змушений всією тяжкістю свого становища», – натхненно завершує син
генерал-майора.
Можливо, він плекає таємну надію, що описане ним рандеву зрештою дійсно може відбутися. І
тоді, доставлений з кам’яної в’язниці в розташовані навпроти, через Неву, царські палати, він
зуміє зачепити серце монарха чистотою помислів і служінням істині.
…Імператор олівцем написав на полях: «Допомогти їм « (родини Баласогло – авт.), і генерал-
лейтенант Дубельт, як ведеться, завірив цю найяснішу маргіналію.
Цар не даремно переймався долею родини Баласогло. По-перше, це був старий надійний прийом, який виправдав себе ще під час процесу над декабристами, по-друге, такий крок вказував на те, ніби імператор – вище особистих образ.
Заарештованого главу сімейства без затримки сповістили про несподівану милість. І він,
спонукуваний почуттям вдячності, сідає за свою спокутну працю.
…Судді, зрештою, зглянулися над Баласогло. Була отримана найвища воля, щоб звільнити в’язня
з-під арешту, зарахувавши йому, як відбуття покарання, довготривале слідство у фортеці.
Государ, проте, розсудить інакше. 4 листопада він повелить призначити Баласогло на службу в
Олонецьку губернію, оскільки «за зухвалість проти своїх начальників він, у всякому разі, підлягає
відповідальності і тут залишатися не може «.
ВАС НАЗИВАВ «БОГДИХАНОМ» І «МОГОЛОМ», з реляції таємного агента П. Антонелі
імператорові Миколі I
Баласогло озлобився... проти своєї долі, ...зневірився в Богові... і уявив, що причиною всіх його
нещасть є нині існуючий в Росії порядок речей.
Бездумно дорікаючи в нечутливості до становища подібних йому нещасливих Государя
Імператора, він почав відчувати до Найвищої Особи якусь задушевну ворожнечу і не називав Його
Величність інакше, як Богдиханом і Моголом, котрий піклується єдино про самого себе.
…Маючи дружину та дітей і не маючи стільки, щоб пристойно їх утримувати, слухаючи
безкінечні дорікання дружини на власну безтурботність і не здатність використати свої здібності, до того ж, будучи людиною здоров’я надзвичайно слабкого, він до того зробився