КОЗАКОВ Олександр Олександрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Льотчик-винищувач. Найрезультативніший льотчик-винищувач Російської імперії в Першій

світовій війні; виконав другий після П. Нестерова повітряний таран, залишившись живим.

З дворянської родини.

Народився 2 (14) січня 1889 р. в Херсонській губернії Російської імперії.

Звів рахунки з життям 1 серпня 1919 р. на півдні Архангельської губернії РРФСР (нині –

Архангельська область РФ). Похований обабіч військового аеродрому. Перепохований в с.

Березняки в 300 км на південь від м. Архангельськ. На надгробку у вигляді двох перехрещених

пропелерів написано «Льотчик Козаков. Збив 17 німецьких літаків. Мир праху твоєму, герой

Росії».

Закінчив Воронезький кадетський корпус (1906), Єлизаветградську кавалерійську школу (1908), Гатчинську офіцерську повітроплавальну школу (1914).

Служив корнетом 12-го уланського Білгородського полку (1908-1914), викладачем-наставником

Гатчинської офіцерської повітроплавальної школи (1914), молодшим офіцером 4-го корпусного

авіаційного загону (1914-1915), командиром 19-го корпусного авіаційного загону (1915-1917), командиром 1-ї бойової авіаційної групи (1917-1918), командиром Слов’яно-Британської

ескадрильї Королівських ВПС (1918-1919).

Кавалер російських орденів св. Георгія 4-го ступеня, св. Володимира 4-го ступеня, св. Ганни 2-го, 3-го і 4-го ступенів, св. Станіслава 2-го і 3-го ступенів, британських орденів «За бойові заслуги»,

«Військовий хрест», «За льотні бойові заслуги», французького ордена Почесного Легіону.

Всього вшанований 16 бойовими нагородами і Георгієвською зброєю.

Збив 33 літаки противники (18 – особисто, 15 – в групових боях).

Більшовицької революції не сприйняв, емігрувавши до захопленого британцями Мурманська

(1918). Воював на їхньому боці проти радянських військ

Ім’я К. під час другої світової війни носила винищувальна ескадрилья Російської Визвольної

Армії.

В м. Санкт-Петербург (РФ) вийшла книга Д. Мітюріна, Ю. Медведька і Б. Степанова «Літаючі

тузи: російські аси першої світової війни», в якій є нарис і про нашого земляка (2006).

Серед друзів та близьких знайомих К. – С. Модрах, П. Аргеєв, О. Білоусович, І. Павлов та ін.

***

ДОЛЯ ЛЬОТЧИКА,

з професійного кредо О. Козакова

Доля льотчика – в його власних руках.

«АЛЬБАТРОС» СКЛАВ КРИЛА, зі спогадів О. Козакова

Проклята «кішка» (саморобний вибуховий пристрій на тросі – авт.) зачепилася і бовтається під

днищем літака. Тоді я вирішив ударити «Альбатроса» колесами...

Недовго думаючи, рушив штурвал донизу. Щось рвонуло, штовхнуло, засвистіло, в лікоть ударив

шматок мого «Морана». «Альбатрос» нахилився спочатку на один бік, потім склав крила і

каменем полетів вниз.

ФУНДАТОР ВИНИЩУВАЛЬНОЇ АВІАЦІЇ, з інтернет-сайту Дякова Владислава

Анатолійовича

Освоїв низку аеропланів, зокрема «Ньюпор», «Бранденбург» і «Спад». Удостоєний звання

«Військовий льотчик».

Визнається родоначальником винищувальної авіації на теренах Російської імперії: «Про перемоги

першої бойової авіагрупи і, перш за все, її командира підполковника Олександра Козакова ходять

легенди».

...Радянська влада запропонувала йому посаду рядового льотчика, а англійці пообіцяли відправити

на фронт союзних держав для боротьби з німецькою армією. Проте, коли група тих, хто не

сприйняв більшовицької революції, завербувалася і прибула до Мурманська, її зобов’язали

воювати з Червоною Армією.

Було організовано два авіазагони. Командиром одного з них став полковник О. О. Козаков.

...У списку тих, хто покинув радянську Росію, мовиться: «21 липня 1919 року покінчив життя

самогубством, умисне вгнавши в землю свій літак, герой Першої світової війни льотчик-

винищувач, полковник О. О. Козаков, який збив 32 (чомусь не згадано про більшовицький

аероплан, збитий ним у складі британської армії – авт.) літаки супротивника, кавалера всіх

офіцерських орденів Росії, кавалера ордена Франції і багатьох медалей».

З КОНЯ – ЗА ШТУРВАЛ, з нарису О. Щербакова «Льотчики, літаки, випробовування»

Починаючи з 1914 року кадри льотчиків часто поповнювалися з кавалерії. З кавалерії був

найрезультативніший німецький ас першої світової війни Манфред Ріхтхофен. Про це говорить

його військове звання рітмайстер. Якби він служив в піхоті, його звання було б хауптман

(капітан).

Судячи за званням, з кавалерії був російський ас штаб-ротмістр Олександр Козаков.

З кавалерії в авіацію перейшла деяка термінологія і навіть методи навчання: в кавалерії

відпрацьовувався кінний лад методом «піші кінним», тобто кінний лад імітувався без коней. Цей

же метод «піші льотним» у свій час застосовувався в авіації.

Аби у льотчиків не виникало сумнівів, що вони льотчики, вони ходили, розчепіривши руки.

З кавалерії прийшов термін «відчувати дупою». Хороший кавалерист справді ногами і сідницею

відчуває рух коня...

ЛІТАВ РАДІСНО, з статті А. Малявкіної «Життя як подвиг»

Асом асів називали льотчика-винищувача Олександра Олександровича Козакова. вже перші його

вильоти на бойові завдання вразили всіх відважністю. На беззбройному у той час «Морані» він

виконував коректування артилерійського вогню, ближню розвідку, бомбардування позицій,

фоторозвідку.

Важко було миритися з своєю безпорадністю. І тоді умільці придумали якір з рухомими лапками

(кішку), забезпечену піроксиліновою шашкою, яка спускалася на тросі. Незабаром випав випадок

перевірити ідею в повітряному бою. Нагородою за сміливість і кмітливість відважному пілотові

стала золота Георгіївська зброя.

Літав він багато, виходячи з кожного бою переможцем. Літав сміливо, упевнено і, як говорили

солдати, «завжди радісно». Його обожнювали.

Влітку 1919 р. англійські війська стали евакуюватися з Мурманська. Козаков,